Про справжній спорт, чиновників та Прапор Держави
На всіх владних рівнях багато розмов про розвиток системи ДЮСШ, залучення дітей та молоді до системних занять спортом, створення для цього належних умов. Все це добре
Руслан Телятник. Дистанція 10 км. OceanMan. Хорватія. Фініш
Але на певному етапі в Україні тільки незначна частина спортсменів обирає саме професійну спортивну кар’єру — чи то спорт високих досягнень, чи то тренерську роботу. Там і там є публічна мотивація спортсменів — змагання високого рівня, підтримка глядачів-вболівальників, нагороди, увага преси. Для більшості інших спортсменів публічна мотивація зникає — залишається «тільки» культура підтримання здорового способу життя. Що значною мірою нівелює заохочувальний — до занять спортом — потенціал. Але це неправильно.
Сучасний світ дає можливість простим людям, захопленим спортом, брати участь в найрізноманітніших спортивних змаганнях — аж до міжнародного рівня: масових і яскравих. За видовищністю і напруженням пристрастей ці змагання часто не поступаються «традиційним» міжнародним змаганням найвищого рівня. І ось на цих змаганнях українських спортсменів, на жаль, поки ще мало.
Приклад — міжнародні змагання OceanMan з плавання на відкритій воді (точніше — у відкритому морі), які пройшли 17 вересня у Хорватії. Унікальне змагання на витривалість плавців з усього світу (найважча дистанція — 10 кілометрів) різних вікових категорій, жінок і чоловіків, вже кілька років є яскравою подією в світі спортивного плавання. В якому поряд з аматорами за честь вважають взяти участь і професіонали. У цих унікальних змаганнях беруть участь і юнаки, і навіть діти — зрозуміло, в своїх вікових категоріях і на посильних для них дистанціях.
Сама участь спортсменів з України в такого роду міжнародних змаганнях — це найкраща реклама нашої країни на міжнародній арені, ефективна демонстрація Прапора України. А перемога та призові місця — реклама успішності нашої Батьківщини, нашого способу життя, нашої непересічності.
Чим не мотивація для подальших перемог, для пропаганди спорту, здорового способу життя серед молоді?
Моя вже звична дистанція 10 кілометрів, і зайняте мною 3-те місце у своїй категорії. Це почуття неможливо описати словами — коли ти підіймаєшся на п'єдестал з прапором рідної країни, назва якої голосно звучить з репродукторів, і тобі аплодують сотні, тисячі людей з усього світу… А попереду — ще один етап, а в кінці року — фінал в Єгипті.
Момент нагородження
Я, людина, якого сформувала система ДЮСШ, але який так і не став професійним спортсменом, завжди буду пам’ятати своїх наставників і тренерів з Училища олімпійського резерву № 1 в Харкові. Мій перший тренер з дзюдо (а починав я з боротьби дзюдо) — Середа Валерій Андрійович. У 1993 році я зайнявся боксом, моїм наставником став заслужений тренер України Мельник Михайло Іванович. Саме вони навчили мене, що Спорт — це Життя. А плавання на довгі дистанції стало моїм хобі, в яке я вкладаю вже свої гроші і свій особистий час. Я вважаю, що розвивати Україну на будь-якому рівні — це мій людський обов’язок. Мій внесок в цей розвиток — це здобуті перемоги і присутність прапора моєї країни на міжнародних змаганнях.
Через призму цього хочу повернутися до образливої для мене теми проведення всякого роду «змагань» серед чиновників і депутатів Полтавщини за бюджетний рахунок. Свою позицію з приводу цих «змагань», які організовує голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький, я детально виклав на своїй сторінці в Фейсбук. Гроші бюджету потрібно вкладати не в «забіги в ширину» чиновників, а в систему ДЮСШ — як саму дієву систему спортивної підготовки і виховання молоді. Ефективність якої доведена часом. В авторитетних тренерів (їх зарплати), в сучасний спортінвентар, в ремонт спортзалів, в фінансування спортивних змагань усіх рівнів з максимальним залученням дітей всіх вікових груп, підлітків і молоді. Нарешті, в стипендії юним спортсменам, які демонструють найкращі показники і волю до перемог. Знаю по собі — ці гроші повернуться суспільству, Полтавщині, державі сторицею! Але традиційні показуха і «розпил» грошей на спорт серед обраних, «підгодованих» спортклубів і спорттовариств місцевих царьків Полтавщини — це шлях в нікуди.
Саме тому я, як депутат облради, бив і буду бити по руках кожного, хто буде намагатися «пиляти» гроші на розвиток спорту в області кулуарно, «в ручному режимі». І персоналії «царьків» для мене значення не мають.
На завершення цієї теми пропоную голові Полтавської облради Олександру Біленькому, який регулярно хвалиться в Фейсбук новими дорогими кросівками, розпродати цю «жіночу» колекцію. І саме з цих коштів фінансувати «чемпіонати» серед чиновників.
А я прийняв рішення своїми грошима спонсорувати участь в OceanMan-2022 молодого земляка — Данилу Генчеля, 15 років. Упевнений, що цей перспективний спортсмен зможе гідно представити Україну на світовій арені вже в самому найближчому майбутньому. І стати гордістю Полтавщини.
Данило Генчел
, депутат Полтавської обласної ради