Голова Полтавської облради Біленький працює на Веревського
Після місцевих виборів 2020 року головою Полтавської обласної ради знову став Біленький. Повторне обрання Біленького, який асоціюється зі скандалами і корупцією, стало великою несподіванкою. Він так докерувався, що був списаний із партії Порошенка, від якої пройшов до обласної ради, і це попри те, що тодішній керівник фракції БПП у Верховній Раді Герасимов дуже за нього просив. Нічийного Біленького підібрав полтавський мільярдер Веревський, власник партії «Довіра». Перед голосуванням за призначення Біленького власники «Довіри» змогли домовитися із ОП за «слуг», із Тимошенко за депутатів від «Батьківщини», із Порошенко за підтримку ЄС, із Ківою — за ОПЗЖ. Враховуючи «токсичність» Біленького — його обрання головою облради коштувало дуже дорого.
Про мільярдера Веревського відомо, що він народився і виріс у Полтаві, бізнесувати починав, працюючи у взуттєвому кооперативі та нелегально обмінюючи валюту, а потім зайнявся агробізнесом і «зробив себе сам»: сьогодні він найбільший в Україні землевласник і один із найбагатших людей. Веревський постійно живе в Європі і веде справи через довірених осіб. Формальним керівником партії «Довіра» є народний депутат Кулініч. Саме він запропонував Біленькому очолити обласний список «Довіри». Компанія «Кернел», яка належить Веревському, має багато землі в Полтавській області, а тому власний голова обласної ради був потрібен. На виборах партія «Довіра» нічого не показала по Україні. Але в Полтавській області отримала найкращий результат. Тож цілком логічно, що облраду повинен був очолити представник «Довіри». Інші партії, які пройшли в обласну раду, з цим погодилися. Та каменем спотикання стала кандидатура Біленького, який вже керував обласною радою і має шлейф зі скандалів та корупції. Тож полтавський політикум дуже здивувався, коли завжди прагматичний Веревський влаштував «політичний Сталінград», щоб призначити головою облради «зашквареного» Біленького. Тим більше, що серед депутатів партії «Довіра» є достойні люди, кандидатури яких не викликали б такого «рвотного рефлексу» і змогли б консолідувати обласну раду. В результаті за призначення Біленького «Довіра» наобіцяла політичним партнерам значно більше, ніж можна виконати. Ситуація, в яку себе власноручно загнали власники партії «Довіра», потроху починає їх доганяти. Першими із коаліції вийшли депутати ОПЗЖ, яких контролює полтавський нардеп Ківа. Розкололася фракція «Батьківщина». Неоднозначна ситуація зі «слугами», які зрозуміли, що реально не отримали нічого, крім постійного негативу, а їх представника в керівництві облради Лемешка зробили «весільним генералом» без впливу і повноважень. Навіть заступник голови облради від партії Порошенка Руроєва ходить на роботу лише в дні, коли проводяться комісії або сесії. І апогеєм для «Довіри» стало рішення РНБО, коли були введені санкції проти російських компаній, яким Біленький у попередньому скликанні передав газові родовища на Полтавщині. Після цього вже не витримали і захиталися самодостатні депутати у самій «Довірі». Зміною політичної ситуації скористалася партія «За майбутнє» і назбирала голоси, які необхідні для оголошення Біленькому недовіри. Все вже могло відбутися на минулій сесії, але так склалося, що голоси для зняття Біленького з посади голови обласної ради вже є, а голосів, щоб обрати нового голову обласної ради — ще немає. Тож поки що Біленький залишається головою обласної ради і продовжує працювати на Веревського, який готується до відкриття ринку землі, щоб максимально збільшити свої земельні активи. Але яким би дорогим і рідним не був для Веревського Біленький, його «недобрі справи» суттєво б’ють по репутації партії «Довіра».
Співпраця з Біленьким шкодить і особисто Веревському. Згайте хоча б, як старанно вибілював свою репутацію Веревський для західних партнерів і як красиво розіграв комбінацію, коли його позбавили мандата народного депутата за рішенням ВАСУ через сумісництво: робота в комітеті з земельних питань та головування в компанії «Кернел Холдинг». На думку Яценюка, Веревський сам хотів, щоб його позбавили мандата в обмін на іноземний кредит — закордонні банкіри не бажали працювати з бізнесменом-парламентарієм.