Як пенсіонера Полтави викинули на вулицю з власної квартири
На цих вихідних на нашу редакційну пошту надійшов лист із проханням про допомогу. Аби не переповідати зміст листа повністю, подаємо його із незначними скороченнями.
«Звертаюсь з криком про допомогу. Влітку 2010 року пенсіонера Октябрського району Полтави Лелюка Анатолія Павловича, який проживав за адресою вул. Калініна,24, кв.7, його племінниця, яка зловживає алкоголем і наркотиками, залишила без документів і викинула на вулицю. З того часу ця людина поневіряється по дворах сусідніх будинків. Допомогу у влаштуванні Лелюка А. П. в геріатричний будинок-інтернат в період передвиборчої піар-компанії обіцяв надати пан Білоножко А. В. Але наше спілкування протягом місяця з його помічником обмежувалося фразою: «Ми вирішуємо це питання». На останнє моє звертання 02.11.2010р. з приводу того, чому пройшов місяць, а людина досі сидить в дворі під відкритим небом, помічник дав конкретну відповідь: Якщо вас не влаштовує наша «допомога», то нехай цією справою ви сама і опікуєтесь.
З 02.11.2010р. я в телефонному режимі спілкувалася з інспекторами відділу соціального захисту населення Октябрського райвиконкому. Там зараз вирішується подальша доля Лелюка А. П. Працівники цього підрозділу клали його на соціальне ліжко в 4 міській лікарні, але через 3 дні, відразу після виборів (01.11.2010р.), він був виписаний з лікарні на вулицю.
Інспектор пояснила мені, що оформлення всіх документів займає тривалий час і ця державна установа не має змоги найти притулок для свого пенсіонера. Може тільки покласти на деякий час на соціальне ліжко в 4 міську лікарню. На даний час покласти туди цю хвору, немічну людину немає можливості, так як терапевтичне відділення переповнене. Здійснити це можна протягом наступного тижня лише при умові наявності вільних місць. Весь час долею Анатолія Павловича переймаються небайдужі люди похилого віку — зібрали теплі речі, носять гарячу їжу. Але ця літня, дуже скромна людина з застудою і хворою ногою, що все життя працювала на виробництві, вимушена поневірятися по дворах, ночувати під відкритим небом, терпіти знущання. Весь час він мріє про будинок-інтернат, де є ліжко і бібліотека. Я абсолютно стороння людина для Лелюка А. П., але не можу більше просто проходити мимо людського страждання. Продовжувати воювати з «вітряними млинами» нашої влади не маю ні часу, ні душевних сил. Тому і звертаюся до вашого шановного і авторитетного в нашому місті Інтернет-видання. Якщо можливо, висвітіть на сторінках «Полтавщини» цю проблему, бо від нас залежить життя людини. Якщо міська влада дійсно не має можливості забрати немічного пенсіонера з вулиці, можливо, знайдуться в Полтавській громаді щирі серцем люди, які зможуть надати хоч якийсь теплий притулок цьому нещасному чоловікові на час оформлення документів в геріатричний будинок-інтернат. Остання крапля, яка спонукала мене не чекати подальшого перебігу подій, — в ніч з 5 на 6 листопада біля будинку по вул. 23 Вересня,11 Анатолія Павловича побили два невідомих мерзотника.
Просто небайдужа людина, Музика Олена Анатоліївна».
P. S. Як стало відомо, сьогодні вранці соціальні працівники Октябрьского райвиконкому Полтави розказали авторці цього листа, що доля Анатолія Лелюка вирішена позитивно для нього, тож людина вже не буде ночувати просто неба. Паралельно будуть вирішуватися й питання, пов’язані із поверненням йому документів. Як би там не було, але цю тему ми візьмемо на контроль, аби пересвідчитися в тому, що обіцянки втілилися у реальні результати.