ДБР у Полтаві переїжджає з будинку профспілок у будівлю «Міськбудпроекту» на вулиці Гоголя

Теруправління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, планує звільнити будівлю колишнього будинку профспілок, у якій воно базується з кінця 2018 року. Для переїзду установа обрала іншу історичну будівлю у центрі міста — на вул. Гоголя, 25, де зараз зареєстроване ДП «Міськбудпроект». Про це «Полтавщині» стало відомо з власних джерел.

Нагадаємо, полтавське теруправління ДБР було створене влітку 2018 року і зареєстроване як юридична особа на вул. Соборності, 37. Ця будівля має статус пам’ятки архітектури національного значення. Її звели у 1810 році у стилі класицизму — як будинок Полтавського генерал-губернатора. Після перебудов і перепланування у 1840-х роках та після Другої світової війни там розмістили профспілки, які залишилися і за незалежної України. Після майже 20 років безхазяйності та судової тяганини щодо власності будівлю передали на баланс ДБР, що почало свою роботу наприкінці 2018-го.

Під час запуску служби тодішній керівник Володимир Тимошко говорив про плани на реставрацію приміщень та фасаду як про громадський внесок для міста. Та за два роки, з різних причин, встигли тільки розробити проект за 1,5 млн грн і витратити 2 млн грн на будівельні матеріали. Разом із супутніми роботами, усе обійшлося у 5,1 млн грн.

У 2020 році вартість реставрації оцінили у понад 100 млн грн, але коштів центральний апарат так і не виділив. До того ж, вже тоді теруправління почало розуміти, що будівля не достатньо придатна для структури ДБР. Виявилося, що перший поверх фактично взагалі не пристосований для розміщення людей, на другому поверсі довелося облаштувати пластикові кабінети у залі, а на третьому кабінетів для працівників не вистачало.

Тоді адміністрація ДБР почала підшукувати додаткове приміщення або просто іншу — більш придатну будівлю. Такою стало приміщення ДП «Державний проектний інститут містобудування «Міськбудпроект» (м. Полтава)», на вул. Гоголя, 25. Ще у 2018 році Фонд держмайна вирішив продати його з аукціону і почав підготовку документів.

Архів «Міськбудпроекту»

У лютому 2020-го депутати Полтавської міськради забили на сполох і звернулися до Кабміну з проханням дати комуналізувати будівлю. Міськрада навіть пропонувала для обміну будинок на вул. Конституції, 2а, де колись була художня школа, в цій хотіла облаштувати комунальне проектне підприємство. Вочевидь, дозволу вони так і не отримали, адже процес підготовки до продажу з аукціону продовжився. Але на торги будівлю так і не виставили.

Тепер же туди планує переїхати ТУ ДБР у Полтаві. Окрім того, що планування будівлі «Міськбудпроекту» зручніше для структури, ніж будинок генерал-губернатора, вона сама більша за розмірами майже удвічі. Загальна площа будинку на вул. Соборності, 37 — 2127 м², а на вул. Гоголя, 25 — 3667 м².

Площа будівлі на вул. Соборності, 37 — 2127 м²

Площа будівлі на вул. Гоголя, 25 — 3667 м²

У прес-службі ТУ ДБР у м.Полтава підтвердили, що структура планує переїхати в іншу будівлю, але поки не говорять, куди саме. Втім, на депутатській комісії облради 8 квітня голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов заявив, що приміщення, у якому розміститься ДБР, знаходиться саме на вул. Гоголя.

До речі, ще два тижні тому, під час презентації 7-річної Стратегії розвитку Полтавщини, Синєгубов заявив, що область хоче облаштувати у будинку генерал-губернатора дитячі гуртки: секції танцю, балетну студію, спортивні школи, ІТ-простір (програмування, робототехніка, стартапи, розробка веб-ресурсів, 3D-моделювання тощо). Але для цього від держави потрібно близько 160 млн грн. На думку Дениса Маньковського, область може взяти готовий проект і просто коригувати його під свої цілі. Суттєвих змін до виду будівлі у ньому не передбачено.

Враховуючи озвучені амбітні плани щодо зміни призначення Кадетського корпусу, який Судова адміністрація віддавати не збирається, пропозицію щодо будинку генерал-губернатора також можна було сприйняти скептично. Втім, як бачимо, своїм рішенням виїхати з будівлі ДБР фактично підтвердило це або принаймні дало попереднє «зелене світло».

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»