«Всі люди сестри»: у Полтаві пройшов Марш жінок

Сьогодні об 11 годині в Корпусному саду полтавки й полтавці зібралися на Марш жінок. Полтава таким чином приєдналася до всеукраїнської акції, яка пройшла у різних містах. У Полтаві марш за рівні права пройшов вже вдруге. Організувала його ініціативна група жінок: Олена Стрельник, Наталія Шульман, Вікторія Лоза, Світлана Варвянська, Марина Явтушенко-Губська, Юлія Городчаніна, Нета Шерстюк, Ольга Моторненко.

Учасники акції прийшли із плакатами та квітами. Всього близько 60 осіб. Осторонь стояла поліція, яка охороняла громадський порядок. Організатори маршу підходили до мікрофона і розповідали про мету заходу.

— Ми вийшли на марш сказати, що 8 березня — це міжнародний день прав жінок. Багато людей переконані в тому, що проблем, про які ми говоримо, не існує. Хтось говорить, що ми купка нещасливих і нереалізованих жінок. Хіба така зневага не свідчення того, що суспільство насправді декларативно звеличує жінок, відводячи нам лише місце окраси й берегині? Але не бачить у нас повноправних особистостей. Сьогодні я прийшла сюди зі своїми мріями. Я мрію, щоби медсестра, соціальна працівниця, вчителька, вихователька дитсадка, отримували гідну зарплату за свою роботу. Я мрію, щоби мамам припинили нарешті казати «Народила — твої проблеми». А зробили для них нормальні тротуари та пандуси. Зробили доступними дитсадки, щоби роботодавці створили умови жінкам для поєднання сім’ї та роботи. Я мрію, щоб щоденне піклування про дітей було розділене між мамою та татом. Я мрію, щоби жінки, які пережили сексуальне і домашнє насильство, не ховалися від світу і мовчали про це лише тому, що їм кажуть, що вони самі в тому винні. Я мрію, щоби в сім’ях не ділили роботу на жіночу і чоловічу, тому, що так звану жіночу роботу, треба робити щодня, а чоловічу зрідка. Я мрію, щоби у шкільних підручниках не писали, що дівчата провокують гвалтівників короткими спідницями, а писали про те, що хлопці й чоловіки мають поважати кордони жінок і дівчат. Що насправді лише чітке «так» означає «так». Я мрію, щоби чоловіки й жінки нарешті припинили говорити нам про наше місце і наше призначення. Я сама можу вирішити, де моє місце і яке моє призначення. Я мрію...ні, я вимагаю, ми вимагаємо, щоби пандемія ковід нарешті привернула увагу до проблем жінок, тому що насправді у пандемії жіноче обличчя. Жінки стали ще більше потерпати від сімейного насильства. Ще більше часу витрачати на репродуктивну працю. Їм стало ще важче працювали лікарками й медсестрами. Хіба наші мрії і вимоги є радикальними? Хіба це сказано не про світ, у якому наші мами, дочки, сестри, подруги будуть щасливими? Сьогодні кожна та кожен із нас зробили хай маленький, але крок до таких змін. До світу, де дівчата і жінки можуть в голос оговорити й бути почутими. Дякую вам за це, — розповіла доктор соціологічних наук Олена Стрельник.

— Ми говоримо, що 8 березня, в першу , свято про права жінок. Здавалося б у XX століття жінки досягли всіх рівностей і прав, але із їх реалізацією залишаються проблеми. Ще зарано говорити про рівність на посадах, про рівність в оплаті роботи жінок, про стереотипи соціальних ролей, про розподіл на жіночі й чоловічі ролі в сім’ї та суспільстві. На жіночі й чоловічі професії. Для того щоби це висвітлити, показати яка реальна ситуація, ми й збираємося. У нас в міській раді третина жінок, це більше у порівнянні із минулим скликанням. Тут ми завдячуємо обов’язковим виборчим квотам. Але все одно це не пропорційно кількості жінок в суспільстві. У нас 54% жінок в суспільстві, а в міській раді 30% жінок депутатів, а в обласній раді ще менше. І чим вищий рівень повноважень, тим менше там жінок, — розповіла депутат Полтавської міської ради Юлія Городчаніна.

Після промов чоловіки й жінки сформували колону біля підземного переходу «Злато місто» і рушили вулицею Соборності до Білої альтанки вигукуючи гасла гендерної рівності та проти насильства:

• Всі люди — сестри!
• Місце жінки всюди!
• Нас не треба захищати, треба лиш не нападати!
• За суспільство без насильства!
• Стоп насильство. Стоп вимагання. Агресорам покарання!
• Права людини — права кожної!
• Жінок до влади. Жінок до ради!
• Ні короні. Ні насильству. Так здоровому суспільству!

Марш завершився словами подяки й оплесками.

Довідково: Заявлені цілі учасників цьогорічного маршу були наступними:

• Ширше залучення жінок до ухвалення рішень, щоб зробити їх менш травматичними.
• Ратифікація Стамбульської конвенції сприятиме зменшенню домашнього та гендерно-обумовленого насильства.
• Зробити видимими жіночу працю та навантаження: поєднання роботи та дистанційного навчання дітей, збільшення доглядової роботи за членами родини, фінансова незахищеність через втрату чи суттєве зменшення джерел доходу.
• Підвищення оплати праці у сфері медицини, освіти, соціальної роботи.
• Створення програм з психологічної підтримки людей, які постраждали внаслідок пандемії та карантину.
• Створення на роботі умов поєднання професійних обов’язків та догляду за дітьми.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»