Аналіз політичних технологій у розрізі результатів на виборах мера Полтави

За результатами виборчого штабу кандидата Олександра Мамая, саме він переміг у другому турі виборів з невеликим відривом у 5,62%. У якості доказу команда партії «За майбутнє» говорить про протоколи з мокрими печатками з кожної виборчої дільниці. Команда партії «Слуга народу» та кандидата Сергія Іващенка вночі прагнула провести перерахунок голосів, однак на ранок цей кандидат визнав свою поразку на виборах.

Такі попередні та неофіційні результати все-таки дають певний орієнтир, щоб проаналізувати не тільки результат виборів, але й результат політичних технологій, які застосували обидві команди. Найбільш креативними та активними в цьому плані були політтехнологи, які працювали на Сергія Іващенка. Тоді як Олександр Мамай у публічному просторі не з’являвся і навіть не прийшов на теледебати. Саме тому проаналізуємо технологію «зеленої» команди та спробуємо відповісти на запитання, чому вона стала програшною.

Кадри з агітаційного відео команди Сергія Іващенка під час першого туру виборів

Стратегія підсилення високого антирейтингу Олександра Мамая

На думку наших експертів, політтехнолог Сергія Іващенка — киянин Ярослав Павловський — на другий тур виборів обрав стратегію підсилення антирейтингу Олександра Мамая, який у рази перевищує аналогічний показник Сергія Іващенка — новачка у полтавській політиці.

Відповідно, технологія не передбачала запропонувати щось нове від Сергія Іващенка, а зробити акцент на негативних рисах Олександра Мамая. Нашвидкоруч зроблені «мультики» в соцмережах не показували полтавцям альтернативу в особі Іващенка, а максимально бруднили образ Мамая. Сергій Іващенко перед другим туром не говорив, що він новий, що він кращий, а навпаки — з кожної «праски» лилось про негативного Олександра Мамая та про майбутній апокаліпсис. Це перша помилка.

Відео з Youtube-каналу «НеМамай — ніколи знову Полтава», які команда Іващенка активно використовувала під час другого туру виборів

Демотивація електорату Олександра Мамая

Політтехнологи Сергія Іващенка більше переймались не активізацією власного виборця, а демотивацією та залякуванням електорату Олександра Мамая. Наприклад, у мережу було «злито» базу персональних даних: з адресами та номерами телефонів 34 тисяч пенсіонерів. Своєрідний соус під це блюдо — це начебто база даних пенсіонерів, яким Олександр Мамай вручив продуктові набори. Поліція відкрила кримінальне провадження, тож усім — приготуватися. Вже в день виборів цей меседж спробували підсилити масовою розсилкою sms-повідомлень з попередженням, що таких виборців прямо на дільницях арештує поліція. Також в день виборів у Полтаві помітили «летючі загони» молодиків в халатах та масках, які перед виборчими дільницями попереджали виборців, що голосувати під час карантину — це небезпечно. Тоді як креативу щодо мобілізації власного електорату помічено не було. Єдине що можна пригадати — це опитування телефоном, де оператори кол-центру спонукали полтавців йти на вибори, адже інакше Олександр Мамай сфальсифікує вибори.

При цьому експерти відзначають те, що електоральне ядро Олександра Мамая уже давно сформоване, є міцним і певною мірою ідейним — «Ми підтримуємо свого парня». Інформація про поїдання Мамаєм малюків — цей електорат «не прошибає». В той самий час люди, які не мали чіткого вибору, були завантажені у брудне інформаційне поле, де методично «мочили» Олександра Мамая. В певний момент бруд почав працювати своєрідним антибіотиком — він випалював усе електоральне поле загалом, про що свідчить фінальна явка у 25%. В результаті демотивацію отримали ті, хто потенційно міг би підтримати й Сергія Іващенка. Це стало другою помилкою.

Менше зло — це все-таки зло

У всеукраїнському вимірі плетіння політтехнологами «виборчих мереж» — не є ноу-хау і найбільш ефективно працює серед прихильників того чи іншого кандидата. Якщо технологи формують «сітки» з числа більш або менш ідейних прихильників, то грошова винагорода за голос — це тільки приємний бонус для вмотивованого виборця. Хоча, звичайно, це не є елементом чесного змагання на виборах і є порушенням закону, хоча й таким, яке до суду чомусь не доходить.

За нашою інформацією, обидві команди користувалися «сітками», однак, знову ж таки, у Олександра Мамая вона вже, в принципі, була сформована задовго до виборів. Її потрібно було тільки активізувати подарунками та винагородами. Команда опонента спробувала реалізувати цю технологію з коліс — результат виборів показав, що вона або не спрацювала, або не спрацювала повною мірою. Все це у поєднані із різноманітним брудом, який просто виливався на виборців через край, призвело до того, що «менше зло» в особі кандидата Сергія Іващенка вже не було саме меншим, а ставало у свідомості виборця тотожним.

При цьому ніхто з «топів» цієї команди так і не визнав публічно, що саме вони продукують увесь цей бруд і застосовують ті ж методи, що й опоненти. Навіть навпаки — будь-який «вкид», масова розсилка повідомлень, «сітки» приписувались тільки Олександру Мамаю. А «добро» не може говорити неправду. Тоді як «менше зло» для виборця, який ще не визначився, у сухому залишку залишається злом.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»