«Слуги Народу» ще думають, чи заклеювати Полтаву незаконною агітацією перед другим туром

Місцеві вибори 2020 року запам’ятаються великою кількістю незаконної агітації. Обличчя кандидатів та їхні обіцянки можна зустріти на стінах житлових будинків, зупинках громадського транспорту, електроопорах. У соцмережах навіть придумали спеціальні хештеги, якими помічають фото із незаконною рекламою у місті.

Лідером такої агітації є кандидат на посаду голови Полтавської ОТГ Сергій Іващенко. Активно розклеюють агітаційні листівки у невстановлених для цього місцях і інші члени «ЗеКоманди». 26 жовтня в обласному штабі «Слуга народу» відбулася прес-конференція. Серед іншого, журналісти запитали кандидатів і про незаконну рекламу.

— Прокоментуйте масове розклеювання ваших листівок у невстановлених для цього місцях.

— Я сам ходив і займався тим, що в суботу зривав рекламу (24 жовтня, день тиші — ред.). Ми залучили всіх своїх агітаторів, які займалися розклейкою, але виконавча дисципліна слабенька. Ми попросили всіх своїх агітаторів, щоби вони почистили місто від реклами. Людям розповідали, де потрібно клеїти, але у нас виконавча дисципліна — як завжди... У нас є вислів: «Застав ....Богу молитися, то він і лоб поб’є». Так інколи відбувається й у нас. Коли людина йде і бачить, що вся щитова обклеєна рекламою, то і вона туди свою приклеїть. Ніхто з нашого штабу не говорив, що треба брати й розклеювати агітацію на всіх стовпах Полтави. Коли ми здирали свою рекламу, під плакатами бачили наліплені інші політичні сили, — відповів Сергій Іващенко.

В день тиші «Слуги Народу» почали прибирати власну агітацію

— Не всі кандидати «Слуги народу» розклеювали свої агітки у невстановлених місцях. Незаконної реклами Сергія Іващенка було найбільше.

— Ми новосформована команда, — відповіла Катерина Бабіч. — Ми рухаємося своєю невеличкою командою: Альона, я (Альона Гончаренко та Катерина Бабіч — ред.) Ми для себе прийняли рішення. У нас не було таких обклейок. Кожен відповідає за те, як він слідкує за своєю передвиборчою компанією. Але, на жаль, передвиборчий процес має особливі рекламні функції. Він особливо жорстокий для міста і це всім болить. Всі бачать, скільки шкоди приносить агітація місту. Але більше шкоди приносить політична площина. Всі повинні давати оцінку своїм рішенням. Кандидат не може за руку контролювати кожного розклейщика, або кожного агітатора.

Проте навіть у день виборів її залишалося ще багато — навіть на стінці СБУ

— Я б перед виборами поставив у місті тимчасові рекламні щити. Два місяці вони б простояли, а потім їх би прибрали. Я таке бачив в Польщі та Німеччині. Перед виборами встановлюються щити на всіх прохідних зонах і після виборів вони просто прибираються, — додав Сергій Іващенко.

— Я певний проміжок часу взагалі не використовував зовнішню рекламу. У мене не було білбордів, банерів, розклейок. У мене були лише газети, які я надрукував. В процесі політичної агітації, якщо ти цими правилами не нехтуєш, інші на ці правила плюють і виходить завідомо, ти все одно програєш, якщо не будеш пристосовуватися до цієї позиції. До мене мої товариші прийшли запропонували допомогу. Коли вони розклеїли — це був повний треш. Потім вирішили роздрукувати графік по якому ми, все що зробили, повністю знімаємо. На цей час прибираємо Дублянщину, до середи знімаємо Вакуленці і Червоний шлях, потім переходимо на Вороніна. У нас була поклейка, тепер демонтаж, ми за собою прибираємо. Не мало б бути так, але за невеликий кошт кандидату фізично за короткий проміжок часу неможливо показати себе виборцю. Це реальна проблема, у нас залишився Facebook і борди за шалені кошти, — говорить Юрій Бражник.

Юрій Бражник, Катерина Бабіч та Сергій Іващенко

— Велика відповідальність лежить на тих, хто надає рекламні послуги. Вони мають якісно знімати свою рекламу. Вони мають її зачищати, — говорить Катерина Бабіч.

— Ви зрозуміли, що якщо не будете використовувати рекламу на електроопорах, то програєте своїм конкурентам?

— Є таке поняття впізнаваності. Цей фактор важливий, — відповів Сергій Іващенко.

— Для чого ви використовували приховану рекламу на білбордах у «день тиші»?

— Ви вважаєте, що слово «зміни» є рекламою? А реклама «Моя Полтава моя Батьківщина», це що таке? — відповів на це Сергій Іващенко.

В день тиші кандидати також агітували полтавців гаслами з бордів — «Слуги Народу» закликали до змін

— Під час другого туру ваші агітки розклеюватимуть у непристосованих місцях?

— Я зараз поки ще не готовий сказати. Зараз штаб займається другим туром. Поки що не можу коментувати стратегію, як ми будемо працювати у другому турі.

— Звідкіля у вас база номерів телефонів полтавців? У день виборів людям телефонували, представлялися командою Сергія Іващенка і питали, чи вони уже проголосували.

— Це телефонували з мого штабу? Я не можу коментувати те, чого я не знаю. Можливо це була звичайна провокація. Ми до цього не дотичні, — відповів Сергій Іващенко.

— Наш штаб цим точно не займався. Телефонувати в день виборів і ставити такі питання нам не було сенсу. Це лише «драконить» людей. Мені вчора приходила смс «Не дайте Полтаві програти знову. Підтримайте Удовіченка та Рідне місто», — відповів Юрій Бражник.

— Скільки коштів витратили на вибори?

— Я точно не пам’ятаю, бо я не бачив звіт виборчого фонду. Приблизно 700 тисяч гривень, це мої власні кошти. Більше ніхто передвиборчій компанії не допомагав, — заявив Сергій Іващенко.

Слова, які можна піддати сумніву

Сергій Іващенко відповів, що його штаб не телефонував полтавцям у день виборів. Однак, в той же день штаб «Слуги народу», просив уточнити нашу публікацію тим, що під час дзвінків вони не просили голосувати за Іващенка, а питали людей чи пішли вони на вибори. У прес-службі такі розбіжності у словах пояснили тим, що чули про зміст таких дзвінків, але не мають до них ніякого відношення.

Сергій Іващенко відповів, що витратив на свою передвиборчу кампанію 700 тис. грн. Така сума виглядає підозріло малою, враховуючи повітряну кулю, тонни агіток і роботу піар-команди. Тим більше раніше Сергій Іващенко заявляв, що його підтримує Полтавська асоціація бізнесу, федерація роботодавців та ГО «Полтавська платформа», але ніяких зобов’язань перед ними він не має.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»