Андрій Матковський: «Свою програму я виконаю на 100 відсотків!»
Мені часто доводиться зустрічатися з полтавцями: вислуховувати, дискутувати, відповідати на ті чи ті, часом непрості запитання. От, наприклад, останнім часом нерідко запитують: «У вас така гарна програма, але чому ж тоді не виконували її раніше і не виконуєте тепер?».
Дорогі полтавці, я б з радістю це зробив і бачу, що Полтава потребує такої програми, але нагадаю, що цілих десять років я, на жаль, уже не міський голова. Я не чиновник. Я не можу і не маю права керувати комунальними службами. Останні п’ять років я депутат міської ради на громадських засадах, тому маю лише один голос із 42. Враховуючи нашу фракцію, це загалом вісім голосів. Звісно, за таких умов ми не можемо реалізувати все, що прописано у моїй програмі як кандидата на міського голову.
Але навіть у такій ситуації наша команда зробила немало. Варто згадати ремонти житлового фонду, які виконувалися за зверненнями самих полтавців. Цю програму ми мали намір розвивати і надалі, адже твердо переконані і завжди виступали за те, що, перш ніж створювати ОСББ, варто за бюджетні кошти спершу відремонтувати кожен комунальний будинок до нормального стану, а не перекладати проблеми, які тут накопичувалися роками, на плечі самих людей. Пропонували ми й механізм, як реально допомогти навіть жителям кооперативних будинків та ОСББ, але, на жаль, представники коаліції Шамоти-Удовіченка навіть у цьому не бажають іти назустріч людям, бо для них це «чужі програми». Можу навіть передбачити, що якби я зараз потелефонував комусь із керівників комунальної служби, які є представниками «Рідного міста», і по-дружньому попросив би у якомусь під’їзді, умовно кажучи, налагодити освітлення, як просять люди, то вони там ті лампочки, що є,... повикручували б! Аби лишень зробити гірше своїм опонентам, бо інтереси людей для них не головне. Головне — втриматися у владі. За будь-яку ціну!
Так і з багатьма іншими нашими програмами, які можна і треба розвивати далі. Ми, наприклад, свого часу «з боєм» впровадили програму безплатної діагностики МРТ і КТ для жителів Полтави, адже люди не можуть сьогодні дозволити собі такі дорогі послуги. І десятки тисяч людей цим скористалися, зекономивши мінімум по тисячі гривень власних коштів. Тому сподіваюсь, що за підтримки полтавцями нашої команди ми зможемо продовжувати цю програму і надалі.
Ще один приклад. Цими днями я був на святі у Рибцях, де мені кажуть: «А де ж автобуси за програмою «Місто без околиць»? Так, це моя програма, і, коли я був міським головою, мені вдалося її реалізувати. Але тепер я не міський голова, а новобраний, на жаль, цю програму прикрив... Тому я й відповідаю: «Якщо люди мене оберуть, то запевняю, що ми відродимо її й автобуси регулярно ходитимуть не лише в Рибці, але й на всі околиці та в інші наші села, зокрема й ті, які приєдналися до Полтави в рамках ОТГ».
До речі, у 2015 році як депутат і керівник фракції намагався переконати тодішнього міського голову Олександра Мамая в необхідності продовжувати програму «Місто без околиць», але він сказав: «За „Місто без околиць“ проголосувало 32 тисячі, а за мене без „Міста без околиць“ і без програми — майже удвічі більше! Тому, виходить, їм це непотрібно. Чому в такому випадку я повинен займатися вашою програмою?».
Можна говорити і про ремонти в навчальних закладах, коли за моєю ініціативою ми втілили програму по заміні вікон у школах і дитячих садках. І про багато інших справ, але ж стрижневі питання життєдіяльності міста — це сьогодні сфера впливу і відповідальності інших людей. Кілька днів тому, приміром, підходить до мене одна жінка і каже: «Дякуємо, що ви нам дах відремонтували. Коли ж тепер за під’їзд візьметеся?». — «А коли вам дах відремонтували?» — запитую. — «Коли міським головою були у 2009-му...». — «Тож для того, щоб виділяли кошти на ремонт ваших під’їздів, обирайте мене міським головою. Адже, як відомо, коаліція Шамоти-Удовіченка, попри наші протести, жодної копійки на це не виділила!».
Загалом я не люблю і не хочу обіцяти людям того, що не можу зробити, на відміну від деяких інших кандидатів, які воліють наобіцяти золоті гори, а потім, мовляв, будь, як буде!.. Головне — аби вибрали! Я ж не ставлю нереальних завдань, бо добре розуміюся на комунальних справах, маю відповідний досвід і практику. Тому коли кажу, що протягом двох місяців як міський голова організую роботу так, що в місті не буде сміттєзвалищ, Полтава стане чистою і двірників стане удвічі більше, то це реально.
І що транспорт працюватиме так, що буде зручно для пасажирів, а не для самих перевізників, то це теж реально. Бо цей досвід у нас уже був: ми, приміром, даючи перевізнику «жирніший» маршрут, зобов’язували його брати на себе і кілька неприбуткових маршрутів за програмою «Місто без околиць». І тоді такий механізм працював. Тепер же порозбирали кращі маршрути, а на околиці їздити ніхто не хоче. Те саме з аптеками на околицях. Потрібні вони там? Звісно, потрібні, аби люди по пляшечку йоду чи валідол не їхали в центр міста. Однак для того, аби підприємці могли утримувати такі заклади в Рибцях, Вороніна чи Івонченцях, їм треба дати можливість відкрити аптеку десь у центрі чи аптечний кіоск у міській лікарні. Аби, заробляючи кошти тут, вони могли утримували і неприбуткові, але соціально важливі об’єкти на околицях.
Нині ж, на жаль, я не можу керувати ні іншими фракціями, ні депутатами, ні самим міським головою. У них є свої програми. Одні хочуть будувати фонтани і дельфінарії, іншим би весь час перейменовувати вулиці і встановлювати пам’ятники, проектувати повітряні замки, які ніколи і ніде не будуть збудовані, працевлаштувати своїх рідних, близьких, друзів та однопартійців на теплі посади у міськвиконкомі та призначати собі космічні зарплати.
Андрій Матковський разом з мешканцями будинку 8а по вулиці Зіньківській
Тож, шановні полтавці, будь ласка, обирайте міського голову і депутатів за їхніми програмами і за конкретними справами. Я ж можу гарантувати, що як обраний вами міський голова свою програму, сформовану на підставі ваших звернень і пропозицій, виконаю на 100 відсотків.