Мамай — Асадчеву: «Ви мене нарешті помітили?»
Відкритий лист кандидата на посаду міського голови Олександра Мамая
Всім добре відомо, що Полтавська область — аграрна. А людина, яка майже чотири роки була «губернатором» нашої області, жодного разу не звернулася до мене, як до керівника однієї з найбільших сільськогосподарських компаній, щоб хоча б познайомитися.На сьогоднішній день лише підприємства корпорації «Інтер-Агро» дають майже 40% молока від загальної кількості в області. І людина, якій я «давав показники на Київ», та за якими він впевнено лише звітував, не знайшла часу та, мабуть, і не мала бажання познайомитися зі мною. Валерій Асадчев любить згадувати, що начебто він «підняв Полтавщину». Але, всі чудово знають, що й з ним, і без нього наша область ніколи не «лежала». Тому що працьовиті полтавці ніколи не розраховують на різних «губернаторів» чи столичних «варягів». То чим же займалася чотири роки на Полтавщині ця людина? Жодного разу не звернутися до мене, не запитати про здобутки чи проблеми моїх сільськогосподарських підприємств... То що про це можна говорити? Чому за скільки років жодного разу не запросив мене, щоб хоча б влаштувати ті ж дебати чи обговорити плани розвитку особисто в нього в кабінеті? А тепер, складається враження, що зрозумівши, що зі своїм «досвідом» та «здобутками» на різних посадах ніде він особливо не потрібний, пан Асадчев різко з’явився напередодні виборів у Полтаві. І розпочав імітацію кипучої діяльності вже тут. Приміром, його помічники стали бігати із телекамерами навколо офісу Громадського об’єднання «Наш Дім — Полтава». Чомусь раптом захотів цей кандидат в мери і зі мною подискутувати в прямому ефірі. Мені просто здається, що Валерій Асадчев спочатку планував боротися за крісло мера Києва, але вибори міського голови в столиці відмінили. Тому, щоб хоч чимось зайнятися, ця людина, мені здається, повернулася в Полтаву, щоб тут «подискутувати».
Нині, на жаль, я не маю часу влаштовувати з ним якісь дебати. Найближчі дні та тижні чітко розплановані в мене більш нагальними й важливими справами та зустрічами. Та й, на мою думку, для того, щоб зустрітися зі мною, пан Асадчев має спочатку зустрітися з набагато менш рейтинговими кандидатами. У тому числі зі своїм колегою-попередником на посаді губернатора. А потім вже — зі мною. Але, якщо він не мав нагоди, можливості й бажання зустрітися зі мною протягом чотирьох років, а тут раптом за кілька днів до виборів «стало потрібно» це зробити... То, я вважаю, нам з подібними його подвійними стандартами просто ні про що говорити! Нехай цей час Валерій Михайлович краще витратить на дискусії з подібними до нього статистами чи аутсайдерами виборчих перегонів. І буде чим продуктивно зайняти час до 1 листопада. Можу запевнити, що вже після цієї дати я готовий зустрітися з ним у будь-якому форматі. Можливо, тоді він вже з огляду на свій багаторічний досвід порадить мені щось дійсно корисне для керування міським господарством.
З повагою, кандидат на посаду міського голови