На 97 році життя перестало битися серце Бориса Лутіна — ветерана Великої Вітчизняної війни, визволителя Полтави

Борис Васильович прожив життя, повне складних випробувань. У 18 років, одного разу присягнувши на вірність Батьківщині, він ніколи не поступився своїми життєвими принципами і був відданим у справі захисту рідної землі.

Після закінчення Другої світової війни Борис Васильович багато років працював у пожежній охороні, а на пенсії — передавав свій досвід у вихованні молодого покоління через особисті цінності — порядність, патріотизм та любов до рідного краю. Борис Лутін мав низку нагород — сім орденів та сорок медалей.

— У ці скорботні дні щиро співчуваємо рідним і близьким покійного. Світлий, добрий спомин про Бориса Васильовича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав. Хай земля йому буде пухом! Світла пам’ять! — йдеться у некролозі обласної влади.

9 травня 2014 року «Полтавщина» взяла коротке інтерв’ю у Бориса Лутіна, який, до речі, у 1943 році визволяв Полтаву:

— Я відзначаю День Перемоги у Великій Вітчизняній. Нехай по-різному судять: для кого вона Велика Вітчизняна, для кого — Друга Світова війна. Це великої ролі не грає, це все було на одному відрізку часу. Але для нас, учасників війни, вона залишиться Великою Вітчизняною. Тому що весь народ Радянського Союзу: і українці, і євреї, і татари, і росіяни воювали в одному строю, проливали одну і ту ж кров. І віддали за це саме безцінне — своє життя.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»