Андрій Матковський: «Не треба перетворювати 9 Травня на перевірку — ти за Україну чи проти?»
— Цього року ми відзначаємо 75-річчя Великої Перемоги, а що для вас особисто означає цей день?
— Я святкую 9 Травня з дитинства, і для мене це справжнє свято! Мій батько, Всеволод Матковський, був партизаном у загоні Ковпака. Про війну розказував дуже мало, вона йому снилася до останнього дня життя. День Перемоги був для нього головним святом... І для мене, моїх дітей та онуків також він буде таким.
— В останній час дуже багато лунає думок, що це не наша перемога, не нашої армії, що тоді був СРСР і нам немає що святкувати...
— Я не знаю, хто народив цих людей та де вони виховувалися. У кожному з нас тече кров багатонаціонального радянського солдата-визволителя. У кожній українській родині назавжди залишилася рана від тієї війни. Мільйони українців у складі радянської армії, наші діди, батьки підіймалися в атаку та гинули не за комунізм у всьому світі, а за свою рідну землю, за свої сім’ї, за нас з вами... Щоб у нас був шанс народитися і жити вільними під мирним небом. І сучасні захисники України — це ж діти та внуки героїв-визволителів, які мають продовжувати традиції переможців. Тому не треба перетворювати 9 Травня на перевірку — ти за Україну чи проти?! 9 Травня — це Велика Перемога над фашизмом! І саме багатонаціональний радянський народ власною кров’ю врятував і Україну, і Європу, і світ. І наш обов’язок не забувати про наших героїв, наших рідних та близьких, які жили в той час.
— Як цього року в Полтаві відзначатиметься 9 Травня?
— Як офіцер, кадет (суворовець. — Авт.) я завжди з надзвичайною повагою ставився до цього свята, до учасників бойових дій, ветеранів, дітей війни, вдів. Коли я був міським головою, то, нагадаю, рівень святкування 9 Травня ми зробили справді всенародним. Ми відновили всі пам’ятники, пов’язані з цією війною, відкрили низку нових меморіальних комплексів та музеїв до 65-ї річниці Великої Перемоги. В Авіамістечку оновили монумент — зменшену копію бойового літака Ту-22М3 та відкрили пам’ятний знак на честь мужніх утікачів на фашистському літаку з німецького концтабору. А на військовому аеродромі встановили пам’ятний знак на честь воїнів 169-ї авіабази. Запровадили парад, виступи духових оркестрів та влаштовували польові каші в кожному куточку Полтави. Жоден учасник бойових дій, ветеран не залишався поза увагою полтавської громади. Напередодні свята для них організовувалися чудові концерти. Шкода, що останнім часом усі мої ініціативи стали нівелюватися. Нинішнього року в цю визначну дату ми на карантині. Масові заходи заборонено. Незважаючи на це, я з сім’єю прийду та покладу квіти до Вічного вогню, пом’яну батька... Я впевнений, що тисячі полтавців у цей день відкриють сімейні альбоми, згадають своїх рідних та близьких, які поклали своє життя та здоров’я у Другій світовій війні, які піднімали Полтаву з руїн. Я знаю: прийде час і ми ще влаштуємо справжній парад та відсалютуємо на честь Перемоги. Перемогли тоді, переможемо і зараз!