Розмір тексту

Топові прихильники: найщедріші спонсори парламентських партій з Полтавщини

Обкладинка Юлії Деркач

Один мобільний на чотири донори, одна кримінальна справа на двох донорів, одні газовики на дві партії та одні старі методи приховування донорів — на всі парламентські партії. Тож хто вони — підтримка і опора вітчизняних політиків у Полтавській області?

Білборди з «весняними посадками» та «своїм шляхом», телевізійна реклама про «тотальне зубожіння» та «мир і стабільність», кольорові газети про «підтримку металургів та гірників», листівки з фотографіями політиків до кожного державного свята. Все це дорого, а перед виборами — ще дорожче.

Хтось має за це платити, і хтось платить. Головне, партії мають називати суспільству своїх справжніх донорів, бо як кажуть «хто платить, той і музику замовляє», а ця «музика» може відрізнятись від рекламних обіцянок.

Особливо це стосується політсил, яким завдяки нашій довірі та надії на світле майбутнє, вдалося пройти у новий парламент. Мова про партії «Слуга народу», «Європейська солідарність», ВО «Батьківщина», «Голос» та «Опозиційна платформа — За життя».

Відповідно до законодавства України, вони мають надавати щоквартальні і щорічні детальні звіти про власне майно, доходи, витрати, про усі внески на користь партії, включно з детальною інформацією про особу жертводавця та день платежу тощо.

Звіти за 2019 рік партії нещодавно оприлюднили, тож маємо можливість дізнатися чи є в Полтавській області щедрі прихильники партій та чи не криються за їхніми іменами порушення.

Партія «Слуга народу»

Вперше одна політсила формує монобільшість — понад 43% підтримки на виборах. У межах Полтави — підприємець Дмитро Нальотов набирає вдвічі більше голосів, ніж ексмер Олександр Мамай, шоумен Андрій Боблях — у 5 разів більше екснардепа Юрія Бублика.

Але дива не сталося. Обіцянки «нових облич» у Раді переплелися зі старим кнопкодавством, специфічним листуванням, виключенням депутатів зі списків та порушенням Закону «Про вибори народних депутатів України». Як виявили журналісти Bihus.Info, частина компаній, що фінансували політсилу, мали явні ознаки фіктивності. Тобто, партія, яка мала б руйнувати «старі схеми» щодо приховування своїх донорів, почала використовувати їх.

Полтавська область не стала винятком. Тут найщедрішим та ледь не єдиним прихильником правлячої партії є Олексій Димитренко. За минулий рік він надіслав 900 тисяч гривень на поточний рахунок партії та 513,4 тисячі гривень на накопичувальний рахунок виборчого фонду кандидата Зеленського.

Про донора відомо, що зареєстрований він у селі Леваневське, Кобеляцького району, але в соцмережах вказує місто Дніпро.

Профіль у соцмережі Профіль у соцмережі

З лютого 2017 року Димитренко заробляє «виданням іншого програмного забезпечення». Принаймні, саме такий вид діяльності вказаний в його профайлі як фізособи-підприємця. При цьому, мобільний номер, який він вказав при реєстрації ФОПу, належить зовсім іншій людині.

Дані з системи Clarity Project Дані з системи Clarity Project

Той самий мобільний номер вказували під час реєстрації своїх ФОПів мешканці Дніпра Олег та Юлія Балуєви, які також фінансували партію «Слуга народу». Олег Балуєв надіслав на поточний рахунок партії 280 тисяч гривень, а Юлія — 600 тисяч гривень на поточний партії і 730 тисяч гривень на накопичувальний виборчого фонду Зеленського.

Із соцмереж видно, що Олег Балуєв — ветеран АТО. ФОП з основною спеціалізацією «Видання іншого програмного забезпечення» чоловік зареєстрував у березні 2017 року та закрив у січні 2018 року. Звісно, у нього могли залишитися кошти з часів підприємницької діяльності і він вирішив їх і передати партії. Якби не одне «але» — в новинах і соцмережах ми знайшли інформацію про те, що одна з дочок Балуєва хворіє на рідкісне захворювання та потребує коштовного лікування. Тому сім’ї допомагають громадські організації.

Профіль у соцмережі Профіль у соцмережі

Юлія Балуєва була зареєстрована як ФОП з червня 2017 року до серпня 2018 року. Вона також займалась «виданням іншого програмного забезпечення». На жаль, ідентифікувати її у соцмережах не вдалося.

Але справжній власник номеру — Яніс Мазуров. У квітні минулого року від свого імені він також робив внесок «Слузі народу» — 41 тисячу гривень.

Профіль у соцмережі Профіль у соцмережі

Про нього відомо небагато — мешкає він у місті Дніпро та у 2016 році шукав роботу водієм — за 5 тисяч гривень на місяць. Чим нині заробляє чоловік невідомо — сторінка у Фейсбук закрита, а згаданий номер телефону вимкнений.

Тут варто ще згадати менш коштовний, але доволі красномовний внесок, який зробило минулого року ТОВ «ДОРМАШ ГРУП УКРАЇНА». Підприємство надіслало 200 тисяч гривень на рахунок виборчого фонду Фелікса Уріна. У 2019 році він балотувався від «Слуги народу» до Верховної Ради по округу у Кременчуці Як вже повідомляли ЗМІ, власником цієї фірми виявився депутат від партії «Європейська солідарність» у місті Кременчук Віталій Котляр. Ніякого криміналу — просто кумедний факт.

ВО «Батьківщина» і «Європейська солідарність»

Як не дивно, але «топові прихильники» партій ВО «Батьківщина» та «Європейська солідарність» у Полтавській області тісно пов’язані. Мова про фірми з орбіти власника банку «Український капітал» Сергія Бєлашова.

Зокрема, партія Юлії Тимошенко отримала 2 мільйони гривень від ТОВ «Полтаврембуд». Ця фірма була зареєстрована у 2003 році. За майже 17 років існування, склад її засновників та керівників періодично змінювався. З 2013 року фірмою керує Анатолій Котляр, якому фірма належить на 98%. Також він на 99% власник фірми ТОВ «Українська газоторгова компанія», яка має спільний контактний номер з фірмою ТОВ «Актуалбуд», із так званої групи родини Бєлашових.

Цікаво, що Харківська міськрада ТОВ «Полтаврембуд» знає дещо з іншого боку. Фірма начебто недоплатила 809 тисяч гривень за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Поки йдуть суди, Анатолій Котляр заснував нову фірму, на яку перезаписали будівлю, що знаходяться на ділянці. Ну і профінансував «Батьківщину».

Натомість партія Петра Порошенка отримала 3 мільйони гривень від ТОВ «Компанія «Гепард». Зареєстровали фірму в лютому 2013 року зі спеціалізацією «діяльність приватних охоронних служб». Контактний номер фірми співпадає з номером нині закритого ТОВ «Енергохолдінг», яке також входить до так званої групи родини Бєлашових. Керівником і власником ТОВ «Компанія «Гепард» значиться Віталій Сучков. Йому також належать ПП «Ком-Інвестбуд», ТОВ «Промо Грандес» та ТОВ «Білдхолдер».

Інтереси так званої групи родини Бєлашових зосереджені у фінансовій сфері, сільському господарстві, роздрібній торгівлі фармацевтичними товарами, оптовій торгівлі ПММ та нерухомості. В межах бізнес-групи НБУ виділяє банківську групу Банк «Український Капітал». Ключовою особою є Сергій Бєлашов, якому зараз належить 44,8% акцій банку.

У 2018 році банк потрапив у кримінальне провадження Служби безпеки України. За даними слідчих, протягом 2016-2019 років група осіб відкрила рахунки в банку «Український капітал» та використовуючи реквізити підконтрольних фірм з ознаками фіктивності, налагодила надходження коштів від реальних підприємств, зокрема з держпідприємств. Потім кошти могли незаконно переводити у готівку і разом з тим ухилялися від сплати податків.

Скріншот реєстру судових рішень Скріншот реєстру судових рішень

Серед підконтрольних фірм згадується газотрейдер «Скела Терциум», 75% якого належить сестрі дружини Бєлашова — Євгенії Федорович. Цю фірму Національне антикорупційне бюро України підозрювало у привласненні коштів «Укрзалізниці», а Генпрокуратура — у махінаціях під час поставок газу на «Укрспирт».

Однак фірму пов’язували не скільки з Бєлашовим, як з біглим екснардепом Олександром Онищенком. А все тому, що до 2019 року «Скела Терциум» була зареєстрована у тому ж офісі, що й інший фігурант провадження — ТОВ «Газоторгова Компанія». Ця фірма на 98% належить Олексію Дубасу, брату парламентського помічника Олександра Онищенка. На додачу, до весни 2016 року брати Дубаси мали 5% акцій банку «Український капітал». У свою чергу керівництво «Скели Терциум» офіційно заявляло, що ні юридично, ні формально фірма не є частиною бізнесу біглого нардепа.

Варто зазначити, журналісти Bihus.info ще рік тому знаходили у системі фінансування партії «Батьківщина» людей із так званої «газової справи» Олександра Онищенка.

Зокрема, у звіті партії за 2018 рік переважна більшість задекларованих «донорів» — звичайні українці, або не знали, що їхні персональні дані використали для проведення таких платежів, або знали, та насправді не мали таких коштів. Серед донорів була касирка супермаркету у передмісті Києва Наталя Зубар. Вона разом з сестрою і племінником начебто надіслала партії понад 4 мільйони гривень. Як виявилося, касирка значиться також бенефіціаром двох київських фірм зі статутними капіталами по 50 мільйонів гривень в кожній. Одна з них — ТОВ «Страхова компанія «Надійна» — вивела журналістів на Олександра Канцелярука. За даними слідства, він один з реалізаторів так званої «газової справи» саме Олександра Онищенка.

Голос

Найщедрішим прихильником партії з Полтавської області виявилося ТОВ «Феррострой». Як зазначається на офіційному сайті — фірма є результатом об’єднання кількох самостійних управлінь. З оголошення на порталі BizOrg стає зрозуміло, йдеться про управління, які були виведені з виробничої структури ВАТ «Полтавський ГЗК». Підтвердження приналежності можна знайти і в інтерв’ю виконавчого директора Олексія Шалаєва, і в новинах, де працівники «Феррострою» беруть участь у Спартакіаді Полтавського ГЗКа.

Скріншот із соцмережі Скріншот із соцмережі

У свою чергу, власником 100% акцій Полтавського ГЗК є швейцарська група компаній Ferrexpo AG. До жовтня 2019 року генеральним директором групи був бізнесмен Костянтин Жеваго. Зважаючи на це зрозуміло, чому минулого року, коли Жеваго йшов на вибори по 150 округу ТОВ «Феррострой» надіслало на рахунок його виборчого фонду 600 тисяч гривень.

Але фірма цим не обмежилась і фінансово підтримала ще двох кандидатів у народні депутати від партії «Голос».

Зокрема, 2,6 мільйона гривень від підприємства отримала завідувачка амбулаторії та депутатка Київської облради Наталія Бігарі. Вона балотувалась від «Голосу» у рідній Білій Церкві (90 округ).

Ще 700 тисяч гривень надійшло на рахунки виборчого фонду народної депутатки 8 скликання Вікторії Войціцької. У 2019 році вона балотувалась до Верховної Ради у Рівненський області (155 округ). За її словами, з бізнесменом Жеваго її нічого не пов’язує:

— Інформація про фонд буда відкритою, ні з ким (окрім помічника) контактів з тих, хто надав фінансування в мене не було (м перевіряли на наявність податкових забовязань підприємств). І в мене не було жодних забов’язань, в тому числі і політичних, як під час каденції, так і під час виборчої кампанії.

Однак навіщо підприємству з Полтавської області фінансувати кандидатів у народні депутати в інших областях? Можна припустити, що таким чином екснардеп хотів отримати вплив на зазначених округах, оскільки у Білій Церкві Костянтин Жеваго має нині збанкрутілий завод з виготовлення шин «Росава», а 155 округ називають «бурштиновим».

Та підтвердити чи спростувати це припущення не вдалося. За номером, який вказаний на сайті «Феррострою» повідомили, що не знають, як зв’язатися з власником фірми — Сергієм Калініченком.

Серед фізосіб з Полтавської області найбільше надіслав «Голосу» Павло Гулідов. Його внесок майже 348 тисяч гривень.

Та насправді донор лише зареєстрований у Полтаві, натомість працює він керівником IT-відділу у столичній компанії «Ring Ukraine» — українському офісі каліфорнійського стартапу «Ring».

Скріншот із соцмережі Скріншот із соцмережі

Стартап заснував Джеймі Симінофф у 2011 році, а у 2018 році приблизно за мільярд доларів його викупив Amazon.com. Головним продуктом стартапу став «розумний» дверний дзвінок, який має Wi-Fi-підключення і камеру.

Український R&D-центр Ring відкрився у 2016 році. Київська лабораторія Ring Labs займається розробкою софту у сфері машинного навчання, комп’ютерного зору, інтелектуального аналізу даних. За два роки штат українського офісу збільшився вдвічі, нині там працює близько 1000 осіб.

Та варто відзначити, що у листопаді минулого року на сайті видання Vector з’явилася новина про ребрединг українського офісу. За словами гендиректора Любомира Васильєва, нині це вже не частина маленького стартапу, а повноцінний R&D-центр, який працює на одну з найбільших світових корпорацій, певно, маючи на увазі «Аmazon».

При цьому видання Liga.Tech помітило, що американський «Ring» також, здається, намагається дистанціюватися. У серпні 2019 року прессекретар каліфорнійської компанії сказала журналістам видання «Buzzfeed», що «Ring» не має офісу в Києві, але там працюють сторонні підрядники.

Слова «сторонні підрядники» трохи пояснюють, чому Павло Гулідов оформлений як ФОП та чому один з його мобільних номерів та електронна пошта вказані у ще десятків ІТ-ФОПів.

В Україні розповсюджена практика, коли айтішники працюють як ФОП, які за контрактом виконують роботу для замовників. У таких випадках адміністрація ІТ-компанії виступає своєрідним посередником між замовником послуг (в основному це іноземні компанії) і виконавцем — ІТ-спеціалістом. Оскільки найбільші затрати в цій галузі — оплата праці, то така система працевлаштування допомагає компаніям заощаджувати на сплаті податків і конкурувати з IT-компаніями інших країн.

Пояснити чому айтішник такою значною сумою підтримав саме партію «Голос» можна тим, що від партії «Голос» на вибори йшла колишня виконавча директорка «Ring Ukraine» Кіра Рудик, яка нещодавно і стала очільницею партії.

Цікаво, що на посаді народного депутата Кіра Рудик відзначилась у питанні підвищення оподаткування для ІТ-ФОПів. Спочатку у Фейсбуці вона написала, що є пропозиція Кабміну, аби ті, хто працює фактично у компаніі, але насправді оформлений як ФОП, переходили до 5 групи та платили збільшений податок.

Скріншот із соцмережі

Після «шквалу дзвінків» Рудик додала, що це лише пропозиція і профільний комітет «ще не бачив законопроекту». Зрештою, у листопаді народна депутатка повідомила, що ініціатива була передчасною, і що влада «зацікавлена у зростанні індустрії, а не давити її податками».

Однак, чи дійсно Павло Гулідов надсилав кошти саме з такого приводу — питання, оскільки нині він каже, що взагалі не пам’ятає, щоб фінансував партію.

«Не помню такого. Хотя может и было. Я много куда деньги отправляю» — повідомив нам Гулідов.

«Опозиційна платформа — За життя»

У партії «Опозиційна платформа- За життя» на Полтавщині два великі спонсори, і обидва — фізичні особи.

Перший — кременчужанин Енвер Асанов. Протягом 2019 року він надіслав партії 1,63 мільйона гривень. Про чоловіка відомо лише, що з березня 2018 року і до січня 2020 року він був зареєстрований як ФОП зі спеціалізацією «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням».

Скріншот із соцмережі Скріншот із соцмережі

Нині чоловік підтверджує, що надсилав кошти, однак згадати суму не може. За його словами, якщо у звіті вказані його дані, значить кошти надсилав він. Дуже переконливо.

Другий — Михайло Кмец. Чоловік також мешкає у Кременчуці та з 2017 року зареєстрований як ФОП зі спеціалізацією «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Минулого року від свого імені він надіслав 1,6 мільйона гривень на рахунок партії та 1,67 мільйона гривень на підтримку президентської кампанії Юрія Бойка. Михайло Кмец теж підтверджує, що надсилав кошти, однак суму також згадати не зміг. За його словами, на той час його справи йшли вгору, а тому такі витрати не були проблемою.

Цьому можна було б повірити, якби не той факт, що у невеликому місті підприємці, які можуть «витратити і забути» мільйони гривень, зазвичай, не залишаються без уваги. Якоїсь інформації, окрім контактної, про цих ФОПів-мільйонерів нам знайти так і не вдалося.

Згідно з держреєстрами, у Енвера Асанова немає ні автомобілів, ні нерухомості. Натомість на Михайла Кмеца записана квартира у смт Власівка і будинок у Кременчуці. Цікаво, що у будинку знаходиться кафе вірменської кухні «Ной», який належить іншій особі — Артуру Казаряну. У самого Казаряна нерухості немає.

Скріншот із майнового реєстру та Google Maps Скріншот із майнового реєстру та Google Maps

Також на Михайла Кмеца записано мікроавтобус, вантажівку, транспортер та три причепи. Оформлені вони здебільшого у 2017 році, однак рік їх виробництва — від 1979 до 2007. Сьогодні, щоб купити все це вистачить 30 тисяч доларів, тобто менше мільйона гривень.

Загалом, на прикладі донорів з Полтавщини можна переконатися, що прозорості, якої вимагає чинне законодавство, у звітах політичних партій поки що не видно. Кандидати у Президенти і в народні депутати продовжують перекачувати кошти через підконтрольні фірми та працівників цих фірм, або через людей у скрутному фінансовому становищі. Навіть більше, правляча партія, яка обіцяла довгоочікувані зміни, вдається до старих відомих схем, роблячи їх ще більше заплутаними. Однак знаходити винних та карати мають вже не журналісти, це справа для НАЗК та правоохоронних органів України.

Ксенія ОМЕЛЬЧЕНКО

Матеріал створено спільно з Bihus.Info в рамках проекту «Лабораторія викриттів»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему