Сучасне мистецтво розуміють не всі?

В день професійного свята художників України у Полтаві відкрилася виставка картин одного з наших земляків.

Звідки ці фантазії, втілені в полотнах віртуозного майстра з металопластики Анатолія Величка? Він лише нещодавно постав перед полтавцями в новому амплуа живописця. Анатолій Іванович малює останні 7 років, а раніше займався металоскульптурою, чим і прославився: він брав участь більше ніж у 60-ти виставках, зокрема міжнародних — у Франції, Німеччині, Чехословаччині, Швеції, Югославії, Італії. Одержав почесний диплом VII міжнародного бієнале, третю премію IV квадрієнале декоративно-вжиткового мистецтва в Ерфурті, бронзову медаль у розділі художнього металу на виставці в Москві... Його роботи є в Державному музеї-скарбниці Московського Кремля, Всеросійському музеї декоративно-прикладного мистецтва в Москві, Державному музеї образотворчого мистецтва в Біцкеку, Державному музеї-заповіднику в Опішному на Полтавщині, Полтавському художньому музеї ім. Миколи Ярошенка...

 Анатолій Величко

Анатолій Величко — з родини нащадків українських переселенців, які ще за російського царату потрапили до Північного Казахстану. Він закінчив художнє училище в Бішкеку (Киргистан). У Полтаву переїхав в 1991 році.

Його персональна виставка живопису вперше експонувалася в Полтаві минулого року — в Салоні Національної спілки художників України. Роботи цього митця настільки своєрідні, що спонукають думати, сперечатись, сприймати чи заперечувати. Але ж у цьому й завдання мистецтва! Полотна, виконані в різних техніках, відрізняються глибиною й акцентами переживань. Є в Анатолія Величка чотири картини, написані за сюжетами повісті Чінгіза Айтматова «Білий пароплав». Є у нього полотна, де вихлюпнуті такі фантазії, що диву даєшся: подібне й уві сні не насниться! Звідки це? Автор не пояснив, залишивши нам можливість аналізувати й домислювати.

Наталя СНІЖКО, «Полтавщина»