Власник полтавського заводу «годує» свою працівницю обіцянками купити протез — 10 місяців тому вона втратила руку на його підприємстві

До редакції «Полтавщини» звернулася 26-річна Тетяна Коробкіна, якій у квітні 2019 року на Полтавському вентиляторному заводі під час проведення замірів відрізало руку. Дівчина пояснила, як та чому отримала травму, а також розповіла про порожні обіцянки керівництва допомогти у придбанні біонічного протеза.

5 квітня до 1-ї міської клінічної лікарні Полтави госпіталізували 25-річну мешканку Новосанжарського району, у якої діагностували травматичну ампутацію лівої верхньої кінцівки. Травму дівчина отримала на виробництві ПрАТ «Полтавський вентиляторний завод».

Відповідно до Єдиного реєстру юридичних осіб, власниками ПАТ «Полтавський вентиляторний завод» є Олексій Мартосенко та Лілія Гвозденко. Олексій Мартосенко — батько Євгенія Мартосенка, а Лілія Гвозденко — матір Євгена Ніколаєнка. Обидва чоловіка фактично керують заводом. Зокрема, це підтверджується й передвиборчою агітаційною програмою Євгена Ніколаєнка, в якій він акцентував на тому, що вивів підприємство у лідери та створив сотні робочих місць на заводі. Щодо кар’єри Ніколаєнка, то:

• з 2002-2008 роки — заступник директора з виробництва ВАТ «ПЗ ЖБІ № 1»,
• у 2008 рік — заступник голови правління з комерційних питань, в.о. голови правління на ПрАТ «Полтавський вентиляторний завод»,
• з 1 вересня 2008 року — голова Спостережної ради ПрАТ «Полтавський вентиляторний завод»,
• з 22 липня 2018 року — голова Полтавської міської виборчої комісії,
• з 2018 року — очолює Раду підприємців Полтави.

Щодо Євгенія Мартосенка, то він 28 січня очолив Державну екологічну інспекцію центрального округу. До цього його кар’єра розвивалася наступним чином:

• у 2001-2008 роках — вів підприємницьку діяльність,
• у 2008-2011 роках — член наглядової ради ВАТ «Агротехніка»,
• у 2012-2020 роках — співвласник та комерційний директор ПрАТ «Полтавський вентиляторний завод»,
• з 2016 року — власник ТОВ «Провент» (торгівля машинами та устаткуванням),
• З 2018 року — співвласник ТОВ «Євро еліт буд».

Директором підприємства вказаний Ярослав Переяслівський.

Розповідь постраждалої дівчини

Тетяна Коробкіна розповіла, що до трагедії працювала на заводі 3 роки, 2 з яких офіційно. Дівчина працювала на посаді інженера-конструктора, до її обов’язків входила розробка документації — ескізні, технічні і робочі проекти особливо складних, складних і середньої складності виробів.

За словами постраждалої Тетяни Коробкіної, Євген Ніколаєнко неодноразово говорив з нею про те, щоб вона робила заміри — потрібно було вимірювати швидкість потоку повітря на виході вентилятора за допомогою дифманометра. Дівчина відповідала, що не хоче цим займатися. Але керівник наполягав, пояснюючи це тим, що більше це робити нікому.

Інструктаж з техніки безпеки дівчині ніхто не провів. 5 квітня 2019 року, коли Тетяна пішла робити виміри, вона була одягнута в пальто. Дівчина підійшла до вентилятора та дала команду електрику ввімкнути його. Інженера з техніки безпеки на заводі не було, тому і контролю за безпекою працівниці також не було.

Коли електрик увімкнув вентилятор, ліву частину розстебнутого пальта затягло у вентилятор, а далі почало затягувати і саму дівчину. Оскільки права рука Тетяни була піднята вгору, у якій вона тримала вимірювальний пристрій, постраждала ліва рука — її за пуховиком затягло у потужний вентилятор.

Ситуація у цеху заводу за секунду до нещасного випадку. Тетяна проводить заміри за допомогою дифманометра

Після випадку з Тетяною на промислові вентилятори повісили сітки та решітки. За словами дівчини, одразу після того, як вона потрапила до лікарні, керівництво заводу вписало у документи правило, що сітку можна не ставити, якщо діаметр входу не більше 40 см. А в тому вентиляторі, від якого постраждала Тетяна, був діаметр — 30 см.

Дівчина розповіла, що через те, що довго не їхала швидка, її до лікарні привіз колега на власному автомобілі. Відразу Тетяну повезли на операцію, в цей час до лікарні приїхав Євген Ніколаєнко і чекав доки закінчиться операція.

Після операції Ніколаєнко пообіцяв Тетяні, що їй зроблять біонічний протез за кошти заводу. Приблизно через 2 тижні, коли Таня ще була в лікарні під різними заспокійливими та знеболювальними препаратами, та проходила реабілітацію, до неї знову приїхав Євген Ніколаєнко та почав вмовляти дівчину підписати папери, за якими вона бере на себе частину відповідальності за те, що з нею сталося.

За словами Тані, вона підписала документ заднім числом, у яких йшлося про те, що усі її дії в день травмування входили до її ж трудових обов’язків. Також дівчина підписала інший документ та взяла на себе відповідальність за те, що сталося. Все це вона зробила через вмовляння Ніколаєнка, який говорив про те, що зробить їй протез лише, коли дівчина підпише ці папери.

Тетяна зазначила, що Євген Мартосенко та Євген Ніколаєнко відшкодували 10 тис. грн за її лікування в 1-й міській лікарні та виділили 15 тис. грн на відпочинок. Постраждала розповіла, що просила у заводу фінансової допомоги, щоб поїхати до родичів за кордон, але керівництво тільки надало їй вищезгадані 15 тис. грн. Крім того дівчина не заперечує того, що отримує зараз заробітну платню від заводу — це близько 8 тис. грн на місяць.

Під час спілкування з протезистами Тетяна обрала найдешевший біонічний протез, але він коштує близько — 900 тис. грн. За словами дівчини, косметичний протез, який не є функціональним, коштує 500 тис. грн.

Через деякий час Євген Ніколаєнко повідомив Тетяні, що у нього є знайомі, у яких можна купити біонічний протез (кисть), який вже був у використанні, за 5 тис. євро. А другу частину протеза (лікоть) куплять пізніше. Аргумент підприємця — хоча б «кисть» буде.

Дівчина відмовилася, бо, по-перше, на такі вживані протези немає гарантії, а по-друге, пропонувався чоловічий протез. Також Ніколаєнко говорив Тетяні про те, що якщо вона не буде працювати на заводі, то вони їй не можуть поставити протез. І вже перед Новим роком він їй сказав, що у підприємства відсутні кошти на протез для неї.

Тетяна Коробкіна під час благодійного ярмарку

Зараз Тетяна шкодує, що підписала ті документи, адже трагедія сталася не з її вини. Але через те, що вона взяла частину провини на себе, тепер отримує меншу соціальну допомогу та відмовилася від пожиттєвої виплати.

Тетяна пропонувала Євгену Ніколаєнку, що якщо завод не має коштів на протез, то, щоб просто виплатили їй компенсацію. Але власники відмовилися, пояснюючи, що вони не відмовляються допомагати дівчині, але зараз на це не мають коштів.

Тетяна Коробкіна пояснила, що просто хоче з’ясувати — скільки їй чекати на протез, бо з моменту трагедії минуло вже майже 10 місяців, а їй не можуть конкретно сказати скільки ще чекати.

Версія керівників ПрАТ «Полтавський вентиляторний завод»

Директор заводу Ярослав Переяслівський пояснив, що була порушена техніка безпеки і внаслідок цього була отримана травма. Від заводу Тетяна отримала допомогу на лікування і на даний момент їй завод виплачує заробітну плату. Щодо протеза, то їй ніхто не відмовляв в його купівлі. Їй одразу запропонували встановити той протез, який був у наявності, але вона відмовилася. На заводі їй пояснили, що на даний момент коштів на це підприємство не має і зараз їх збирають. Коли зберуть необхідну суму — тоді й куплять протез. Директор також пояснив, що жодних термінів щодо збору коштів озвучити не може.

Завод очікує на покращення фінансового стану, тоді і зможе надати Тетяні допомогу. За словами Ярослава Переяслівського, завод пропонував їй саме біонічний протез, вдвічі дешевший ніж той, що знайшла Тетяна. Але вона не погодилася на пропозицію.

Той протез, який пропонували керівники заводу, був привезений для АТОшника, але йому не підійшов. Він навіть більш функціональний за той, який хоче Тетяна. Але за словами директора, дівчина наполягає, щоб протез був виготовлений під неї.

Також Ярослав Переяслівський пояснив, що чоловічий протез не відрізняється від жіночого. Він підтвердив, що запропонований протез — це кисть, а лікоть потрібно б було замовляти та чекати на його виготовлення. Також директор зауважив, що якась гарантія на «кисть» була б.

Полтавський вентиляторний завод

Директор зазначив, що претензій по роботі до Тетяни у нього не було — вона свої обов’язки виконувала. Коли стався нещасний випадок, то на підприємстві провели розслідування, яке встановило, що було порушено техніку безпеки.

— Ми робимо все, щоб допомогти дівчині. Ми оплатили все, що потрібно було для лікування та до сьогодні виплачуємо зарплатню, — пояснив Ярослав Переяслівський. — Ми запропонували пройти їй додаткове навчання та продовжувати працювати у нас на заводі.

Євген Ніколаєнко також пояснив, що запропонував Тетяні Коробкіній протез, який вдвічі дешевший за той, що вона обрала. Але коштів на той, що хоче Тетяна, зараз у заводу немає. Завод чекає коштів від боржників та судиться з ними.

Ніколаєнко також пояснив, що на той протез, який хоче Тетяна, розстрочки немає. А за той, який вони запропонували дівчині — де окремо «кисть» та окремо потрібно замовляти «лікоть» — можна домовитися про оплату частинами.

Також Ніколаєнко зазначив, що Тані пропонували зробити косметичний протез (силіконовий) на той час, доки не буде готовий біонічний. Але дівчина відмовилася і наполягає на біонічному протезі за 900 тис. грн. Ніколаєнко зазначив, що не відмовлявся від своїх слів і пояснив, що потрібно зачекати доки фінансові справи на заводі налагодяться, щоб мати змогу купити дівчині протез.

Також Євген Ніколаєнко вважає, що окрім заводу та батьків Тетяні Коробкіній ніхто не допоможе. За його інформацією, дівчина вже зверталася до благодійних організацій, але їй жодної допомоги не надали.

Євген Ніколаєнко

Ніколаєнко підкреслив, що як тільки завод отримає кошти від боржників і зможе купити Тетяні протез — він це зробить. Або є ще варіант для Тетяни — взяти кредит для фізичної особи на цей протез, а завод виступить гарантом повернення грошових коштів, які надаються під кредит. Але і від цієї пропозиції Тетяна відмовилася.

Крім того Євген Ніколаєнко зауважив на тому, що жодні папери на підпис Тані він не привозив. До лікарні приїздив винятково, щоб підтримати дівчину.

Можливо, на варіант з кредитом Тетяна не погодилась через те, що якщо завод збанкрутує, то їй самій потрібно буде виплачувати ці кошти.

Тож поки що ситуація залишається не вирішеною — Тетяна Коробкіна залишається без протеза і не знає, коли саме зможе його отримати. А директор та власники заводу, в свою чергу, зазначають, що не відмовляються купити їй протез, але наразі не мають на це достатніх коштів і коли вони будуть вони також не знають.

Пояснення спеціаліста з протезування

Ексклюзивний представник Össur в Україні — компанії, яка займається біонічним протезуванням, пояснила, що «кисть» підбирається по розміру. Чоловіча «кисть» на декілька розмірів більша, її вага також більша. Якщо встановити дівчині чоловічий протез, то відбуватиметься розбалансування тіла. У «кисті», яка була у використанні, немає гарантії, а у нового протеза гарантія — 2 роки та технічне обслуговування.

Спеціаліст пояснила, що керівництво вентиляторного заводу пропонувало Тетяні те, що їй з самого початку не підходить. Це як до Mercedes вставити скло від Запорожця — скло та й скло, байдуже, що не по розміру. Також вона привела приклад на трансплантації легень: дитині не можна транспонтувати легені дорослого — не підійде розмір. Те саме і з протезом — чоловічі протези не підходять за розмірами жінками.

Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»