Без права вибору: під час голосування за «Бюджет участі 2019» на студентів та працівників ПУЕТу чинили тиск
Майже місяць тому в Полтаві завершилося голосування за проєкти програми партиципаторного бюджетування «Бюджет участі 2019». Понад 31 тисяча містян зробили свій вибір із-поміж 103 представлених ініціатив та обрали близько 20 проєктів-переможців, із загальним бюджетом 11 мільйонів гривень. Проте, дехто з представників нинішньої влади не вважає полтавську громаду здатною що-небудь вирішувати самостійно та усіма силами намагається перетворити «Бюджет участі» на механізм заробляння коштів.
Одним з таких поборників «відмивання коштів» є керівництво Полтавського університету економіки та торгівлі, а саме його ректор Олексій Нестуля. За активної підтримки своєї жінки та за сумісництвом заступника міського голови з гуманітарних питань і члена команди Олександра Удовіченка «Рідне місто», Олексій Нестуля від імені ПУЕТу не лише подав на голосування два відверто комерційних проекти, але й не знехтував застосувати свій потужний адміністративний ресурс.
Так, примушуючи працівників та студентів голосувати за певні ініціативи вище керівництво навчального закладу забезпечило собі гарантовану перемогу, як в категорії «Великий проєкт» так і в категорії «Малий проєкт». Тим самим у перспективі це принесе установі близько двох мільйонів гривень.
Такими джерелами доходу стали «Навчання впродовж життя «Університет третього віку» та «Мала академія юних полтавців». І хоча самі ініціативи виглядають соціально значущими та нібито покликані допомагати членам суспільства реальність видається дещо гіршою. Адже для вдоволення свої комерційних інтересів проектант обрав дві найбільш не захищені та вразливі категорії населення — пенсіонери та діти.
Тож цинічно спекулюючи на поняттях освіти та саморозвитку кожного члена громади керівництво ПУЕТу принципово відмовилося від використання комунальної власності та комунальних приміщень. Свою позицію вони обґрунтували наявністю в закладі «спеціальних умов» для навчання, а насправді хотіли одноосібно заволодіти закладеними на реалізацію проекту коштами.
Що ж до «Академії юних полтавців», то тут взагалі виникає питання доцільності ініціативи. Оскільки в місті вже багато років поспіль активно діє дещо схожа Мала академія наук. Варто зазначити, що вона не лише має вищі вимоги дознань школярів, але й визнана на всеукраїнському рівні. Єдине у чому я вбачаю відмінність МАН-у від запропонованої «Академії», так це в можливості залучення дітей до подальшого навчання саме в ПУЕТі.
З огляду на це випливає невтішний висновок, що Полтаві та полтавцям взагалі не потрібні були такі проєкти у запропонованому їм вигляді. І самі ініціативи можна було б окреслити в межах комунальних ресурсів, не віддаючи гроші приватним підприємствам. Проте містяни вкотре стали заручниками апарату примусу та фінансових інтересів правлячої верхівки, що не лише страшно само по собі, але й яскраво демонструє стан речей та місцеві політичні процеси.