«До нас місцеві жителі приходили й казали, що ми тут і трупи спалюємо, і шини» — власник скандальної котельні в авіамістечку пояснив, як вона працює

— Раніше ми жили з гарним видом на парк, а тепер — на три труби з їдким димом, який іде прямо до нас у вікна, — говорить Лариса Лашенкова, жителька авіамістечка. Вікна її квартири виходять на котельню. — Як тільки на них поскаржимось, дим зникає. Перевірка проходить і знову з труб іде чорний їдкий дим. До 11 грудня дихати нам було нічим. О 7-й ранку 12 грудня все чисто. Не знаємо, як вирішити нашу проблему і що взагалі від цієї котельні чекати.

Директор підприємства «ТЕГ», яке переобладнало котельню з газової на твердопаливну, запросив до себе журналістів «Полтавщини» 12 грудня.

Котельня розташована в дворі дитячої поліклініки. З трьох боків її оточують житлові будинки. О 12.30 з труб іде ледь помітний світлий дим.

— Ви бачили по місту котельні? Звернули увагу на те, який з них дим? А подивіться, який у нас, — каже Корчига, виходячи з телефоном із приміщення котельні. Просить його не фотографувати і пропонує пройтись по території. — Як бути оцим людям? Жити, та й нічого страшного. Котельня працює ідеально, на твердому паливі.

У цей момент відчиняється вікно на четвертому поверсі найближчого будинку жінка починає кричати до Корчиги:

— Скільки ви будете труїти нас своїм газом? Що це таке? Скільки можна вже просити нас не душити? Тільки що таке диміло, що я вікна закривала.

— Це екологічне паливо, вироблене в Україні. Пелети — лушпиння соняшника. Відповідні сертифікати на його використання в нас є. Котельня має абсолютно всі дозволи на експлуатацію обладнання. Цього літа люди на нас скаржились, потім приходила екологічна інспекція, перевіряла наше підприємство. У нас тоді була поломочка, із ладу вийшов один димосос, працівник не побачив і воно трошки подиміло, — каже на це Корчига. — Були зауваження по документах, бо журналів не мали, а по роботі ніяких зауважень. Ми усунули недоліки і працюємо з початку опалювального сезону. Зауваження виникають, бо є активісти, які на нас скаржаться. Але цю котельню разом із поліклінікою збудувало місто. Ми її взяли в оренду й експлуатуємо з 2016 року, запустили рік тому. Вона спочатку була газова, а ми її переробили на твердопаливні котли. Я вам готовий все показати. Бо до нас місцеві жителі приходили й казали, що ми тут і трупи спалюємо, і шини.

Праворуч від котельні стоять великі мішки. Олександр Корчига набирає з одного з них жменю невеликих чорних гранул.

— Приїжджає паливо, ми його розвантажуємо. На вулиці є бункер, ці гранули ми подаємо по шнеку всередину котельні у два котли. В них відбувається горіння. Далі йде очистка. Стоїть утилізатор, який очищає димові гази від крупних домішок. Все недогоріле паливо залишається там. Он подивіться, іде легенький димок. Люди щось кажуть, але вони просто не розуміють, про що говорять. Через утилізатор проходять усі димові гази і всі частинки, які не догоріли, там осідають. Бо газ — це все згоріло, а в цього продукту є якась зольність. Ми його виймаємо з утилізатора, складаємо в мішки і вивозимо на сміття. Якщо детальніше, то коли воно виходить із котельні, димососи відтягують димові гази з котла, потім воно потрапляє в утилізатор, там все осідає, крупні частинки, а димочок іде в трубу. Моя задача — зробити так, щоб моє паливо згоріло. Бо купувати і викидати в трубу мені не вигідно.

Труби котельні мають 18 м. Це вище за 5-поверховий дім на 3 м.

— Котельня опалює зараз 3 дитячі садки, школу і поліклініку. Залишки тепла, які в нас з’являються, ми віддаємо теплоенерго. Влітку ми працювали на гарячу воду, — каже Корчига. — Ну є активісти, які постійно тут ходять. Я не знаю, як нам із людьми співпрацювати. Вони просто кажуть — закривай. Як це? В нас оренда на 3 роки.

Київське підприємство «ТЕГ» займається об’єктами теплопостачання. Таку ж котельню має в Хоролі, опалює місцевий коледж.

Олена ЛУЦЕНКО, «Полтавщина»