Розмір тексту

«Джерело» розвитку і благодійництва: чому можна повчитися у навчально-реабілітаційного центра у Львові

«Випадкові люди сюди не потрапляють»

Зореслава Люльчак прийшла до «Джерела» десять років тому як мама дитини з аутизмом. На той час у місті не було дитячих садків, готових прийняти хлопця на навчання. У центрі не було постійних працівників, тому доводилося волонтерити в центрі по черзі з іншими батьками. За кілька років її залучили на часткову зайнятість як консультанта, згодом вона стала заступницею директора. А уже три роки як сама очолює центр.

«Моя дорога до «Джерела» була довготривала, бо я економіст за освітою, працювала у комерційній сфері і в науковій, була викладачем університету. Але я його дуже люблю. Випадкові люди сюди не потрапляють», — каже Зореслава Люльчак.

Зореслава Люльчак з сином Ігорем (джерело — facebook.com) Зореслава Люльчак з сином Ігорем (джерело — facebook.com)

Зореслава Люльчак особисто проводить екскурсію закладом. У коридорах центру «парковка» — десятки візочків, на яких приїхали вихованці. На стінах висять світлини.

Світлини у коридорах «Джерела» Світлини у коридорах «Джерела»

Біля кожного навчального кабінету — інформаційний стенд з фото дітей і розкладом занять. А кожна дитина ще має індивідуальний план-графік різних активностей, ігор, занять, терапії та відпочинку. Хтось дивиться мультики, хтось робить свічки чи екоторби, а хтось плаває в басейні.

Поробки вихованців центру «Джерело» Поробки вихованців центру «Джерело»

«Все облаштовано за кошти донорів»

Сьогодні «Джерело» — це потужний навчально-реабілітаційний центр, який надає послуги для дітей та молоді з особливими потребами і дітей з групи ризику, а також працює з їхніми родинами. Зараз у центрі проходять реабілітацію 126 дітей і 81 дорослий. Окрім головного приміщення центру у різних районах міста працюють три його філії, незабаром відкриється ще одна. Але починалося все у 90-х роках з батьківського товариства.

У 1990 році у Львові з’явилося почало функціонувати Львівське обласне батьківське товариство захисту дітей з дитячим церебральним паралічем ДЦП «Надія». За два роки допомагати особам з розумовою неповносправністю до України приїхала канадійка українського походження Зеня Кушпета. Познайомившись з діяльністю товариства «Надія» у Львові і разом з Миколою Сварником та Мирославом Николаєвим, вона стала співзасновницею «Джерела». Тоді це була благодійна установа.

«Спочатку навіть не було цього приміщення. У дитячому садочку «Барвінок» на Шафарика на той момент виділили невеличку групу. З часом виділили приміщення, але на другому поверсі, батьки на руках носили діток з ДЦП. Але тим не менш, будинок чи приміщення, де можна було б поспілкуватися, цивілізуватися — це взагалі було щось таке неймовірне 26 років тому», — розповідає Зореслава Люльчак.

Так навчально-реабілітаційний центр «Джерело» почав працювати на базі дошкільного закладу № 172 на вул. Шафарика у м. Львові. Тут діяли дві дошкільні групи для дітей з розладом функціонування опорно-рухового апарату.

Але кількість вихованців садочку збільшувалася, зростав запит і на інклюзивні групи. Садочок уже не мав змоги розміщувати таку кількість дітей. Тоді батьки разом з працівниками центру звернулися до мерії, щоб отримати окреме приміщення.

У 1994 році Міська рада Львова надала у користування Центру «Джерело» розпочату будівлю для створення реабілітаційного центру для дітей з особливими потребами.

Майбутнє приміщення «Джерела» (джерело — dzherelocentre.org.ua) Майбутнє приміщення «Джерела» (джерело — dzherelocentre.org.ua)

«Нам виділили приміщення, в якому ми зараз знаходимося. Це був недобудований садочок з необлаштованою територією. Нам озвучили, що нам передають це приміщення, але ресурсів на облаштування цього всього немає. І тоді донори допомогли нам стати тими, ким ми є зараз. Це все робилось поступово, кімнатка за кімнаткою, поверх за поверхом. Все, що ми бачимо тут, облаштовано за кошти донорів з усього світу».

Кожного з благодійників тут відзначають «листочком» на Дереві донорів, розміщеному у холці закладу.

Дерево донорів у «Джерелі» Дерево донорів у «Джерелі»

Але з роками центр розростався і оплачувати роботу близько півсотні працівників із благодійних коштів було важко. Центр звернувся до міської ради з проханням розглянути можливість співфінансування. Але для цього «Джерело» мало стати комунальним закладом, щоб місто мало змогу вкладати в нього кошти. З іншого боку, багато донорів не підтримують комунальні заклади. А покласти все фінансування на плечі міського бюджету неможливо.

«Ми знайшли вихід: у нас зараз працює 2 юридичні особи. У нас є благодійна установа, за рахунок якої ми реалізуємо розвиткові проекти. І комунальний центр «Джерело», який безкоштовно користується приміщенням і завдяки якому ми маємо штатних працівників і можемо розраховувати на часткову компенсацію комунальних витрат».

Зараз річний бюджет центру складає 27 млн. грн. З них 19 мільйонів покриває місто. Решту коштів центр збирає самотужки.

«Ми розвиваємо фандрайзинг. Залучаємо фонди, фізичних осіб — не тільки українських, а й іноземних, діаспору в тому числі. Акції проводимо, наприклад, «Щедрий вівторок». Минулого року проводили і в цьому плануємо. Минулого року наш міський голова на апаратній нараді закликав всіх працівників міської ради перерахувати свою одноденну зарплату на підтримку центру «Джерело».

Усі послуги в центрі — безкоштовні. Але батьки можуть дати благодійну пожертву.

Допомагати сім’ї, котра у свою чергу допомагає дитині

Особливість «Джерела» полягає в тому, що діти тут можуть бути не лише кілька годин на якійсь процедурі, а перебувати цілий день. Завдяки такому підходу мама не прив'язана до дитини 24 години на добу, а може приділити час родині, собі чи піти на роботу. Також «Джерело» — єдиний у Україн центрі, який приймає дітей зі складними судомами на щоденні послуги, не тільки там на консультацію чи реабілітацію.

«Специфіка центру своєрідна, ми надаємо підтримку на різних етапах, з групою ризику, чи вже з виставленою інвалідністю. У нас є послуги для дітей з інвалідністю від 3 до 18 років, і є де денні послуги для осіб від 18 до 45 років. Також, на нашій базі створені інклюзивно — ресурсний центр, який здійснює підготовку дітей до шкільних навчальних закладів».

Комплекс послуг включає консультації, денний догляд, реабілітаційні програми за різними віковими категоріями. Усе це — за участі батьків. Саме завдяки цьому вдається досягти ефективного лікування та розвитку дітей.

Для кожної дитини складається індивідуальний план, є як індивідуальні заняття, так і групові заняття, в залежності до потреб дитини.

У центрі загалом працює 4 відділення.

Відділення раннього втручання надає допомогу дітям до чотирьох років із порушеннями чи затримкою розвитку та їх сім’ям. Саме втручання в ранньому дитинстві приносить швидку і довготривалу користь для розвитку. Усю свою діяльність здійснює у тісній співпраці з батьками. Раннє Втручання базується на принципі: фахівці повинні допомагати сім’ї, котра в свою чергу допомагає своїй дитині.

«У відділенні раннього втручання ми здійснюємо супровід всієї родини. Бо це найважливіше — надати підтримку сім’ї. Це важко прийняти і усвідомити, що твоє життя з особливою дитиною має помінятися. І тому ми багато уваги приділяємо супроводу батьків, у нас є програма підтримки «Батьки для батьків. Бо одна справа, коли тобі щось говорять спеціалісти, а зовсім інша — такі ж як і ти батьки, які на власному досвіді все пережили».

Садок-школа приймає дітей від 3 до 18 років і забезпечує денні реабілітаційні програми. Кожна дитина закріплена за певною віковою групою. Таким чином дитина має можливість перебувати в середовищі однолітків, взаємодіяти з ними, здобувати власний соціальний досвід. Багато уваги також приділяють до адаптації дітей в соціумі через проведення свят, конкурсів та організації виїздів у громадські місця.

Відділення розвитку дитини — це консультаційна програма для дітей віком 3-15 років. З вихованцями працюють логопеди, психологи, фахівці з фізичної реабілітації та спеціальні педагоги.

Натомість майстерні — це денні реабілітаційні програми для осіб з інвалідністю від 18 до 45 років. Таке відділення для осіб з інвалідністю після 18 років є на сьогодні єдиною альтернативою для людей з фізичними, інтелектуальними та комплексними порушеннями розвитку. На програмах відділення, молоді люди з особливими потребами отримують соціально-побутові і трудові навички, які допомагають їм досягнути максимального рівня незалежності у повсякденному житті. Для когось це означає уміння зробити собі канапку чи застелити ліжко, а для когось — шанс знайти в перспективі оплачувану роботу.

Перебуваючи у відділенні з 9:00 до 16:00, молоді люди відвідують 4 різнопланові заняття, кожне з яких триває годину, обідають, а також мають вільний час для спілкування.

Вихованці центру на заняттях у майстерні (джерело — dzherelocentre.org.ua) Вихованці центру на заняттях у майстерні (джерело — dzherelocentre.org.ua)

Полтавські реалії

У Полтаві теж існує міський центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю. 1 грудня йому виповниться 12 років — заклад удвічі молодший від свого львівського побратима. На відміну від «Джерела», міський центр виник відразу як комунальна установа.

Директорка міського центру Людмила Лисенко розповідає, що у центрі працюють 3 відділення: соціально-побутової та психолого-педагогічної реабілітації; фізичної реабілітації та медичного спостереження; допрофесійної орієнтації та трудової реабілітації. І наголошує, що вони надають комплексну реабілітацію.

Під час послуг у центрі (джерело — @mcsdipolltava) Під час послуг у центрі (джерело — @mcsdipolltava)

Центр приймає дітей від 0 до 4-ох років, які мають ризик отримати статус дитини з інвалідністю. Це так зване «раннє втручання», яке допомагає запобігти негативним розвиткам в організмі.

«Ми починаємо проводити корекційні заняття, і дитина швидше адаптується. Вона може і не вилікуватися, але вона адаптується в середовищі, мама її адаптується, буде знати, що з неї робити вдома. Дитина «витягується» до того рівня, що вона може з іншими дітьми відвідувати інші заклади».

Загалом у Полтаві близько тисячі дітей з інвалідністю. Протягом року послуги в центрі отримують близько половини з них. Зараз на обліку стоїть близько 350 осіб. Щодня сюди приходить 70-80 дітей.

Полтавський центр реабілітації працює амбулаторно. Щоденного цілодобового перебування у закладі не передбачено. Діти курсами проходять психолого-педагогічну і фізичну реабілітацію 2 рази на рік по 10-12 занять. Діти також можуть відвідувати корекційні групи двічі на тиждень по 5 годин. Це є денне перебування, 7 занять по півгодини.

Практичний психолог, голова ГО Рівновага, що опікується дітьми з аутизмом, та мама особливої дитини Альона Якименко каже, що центр забезпечує постійну кваліфікаційну допомогу, але для задоволення всіх необхідних потреб дітей таких занять треба значно більше. І тому доводиться звертатися додатково ще й до приватних фахівців

«Щорічно зростає кількість таких дітей і потреб. Фізично вони навіть не можуть усіх їх охопити. Вони великі молодці, вони одні з перших у Полтаві, хто почав активно опікуватися даною категорією дітей. Але законодавством передбачено лише по 10 індивідуальних занять для дітей. Цього дуже і дуже мало. Тому нас як мам спіткала така доля, що ми кожного дня возимо дітей на приватні заняття до фізичних осіб».

Гурткова робота в центрі (джерело — @mcsdipolltava) Гурткова робота в центрі (джерело — @mcsdipolltava)

Довгий час центр працював лише з дітьми до 18 років. З цього року тут почали приймати молодь — людей з інвалідністю від 18 до 35 років. Однак приймають лише тих, хто до настання повноліття відвідував центр. Зараз у центрі 8 таких вихованців. Діти, котрі отримують зараз послуги в центрі, після 18-ти років можуть оформитися в центрі як особи з інвалідністю. Для них планують зробити «майстерні», де б вони могли спілкуватися, отримувати різні навички і, можливо, навіть заробляти кошти. 

Альона Якименко каже, що напрямок 18+ тільки зароджується в Полтаві і роботу з повнолітніми треба активізувати.

«Одними майстернями тут не обійтися, цього дуже мало. До 18 років є активна реабілітація, школи, реабілітаційні центри. Як би там не було, але реабілітація дітей проходить. Після 18 років — дуже дуже проблематично. Ніби кожного року щось і починається, але, як показує практика, то вони із мамами вдома. тільки якщо добровольці влаштують для них якісь заход, вони їх відвідують».

Фінансується центр виключно з міського бюджету. Річний обсяг фінансування складає 6 мільйонів. Це у 4,5 рази менше, ніж у Львові. Щоправда, населення Полтави теж у кілька разів менше. Людмила Лисенко каже, що цих коштів достатньо, аби проводити повноцінну реабілітацію. Однак для будь-яких додаткових заходів доводиться залучати спонсорські кошти.

Намагалися також писати гранти для отримання додаткових коштів, але поки цей досвід був не вдалим.

«Ми писали грант на будівництво «Майстерні 18+», але не виграли. Писали ще один грант, але теж його не виграли. Як правило, міжнародні фонди не хочуть працювати з комунальними закладами. І це правильно, бо в першу чергу треба допомагати громадськості, яка повинна на себе взяти деякі моменти».

Тому в центрі хотіли б налагодити співпрацю з громадськими організаціями, аби отримувати додаткове фінансування. Навіть ідею проекту вже мають: інклюзивний майданчик для дітей з інвалідністю на візочках.

Такою організацією цілком могла б стати ГО «Рівновага», яку нещодавно створила Альона Якименко. Жінка теж переконана, що потрібно залучати грантові кошти для кращої реабілітації особливих дітей.

Захід, присвячений Всесвітньому дню розповсюдження інформації аутизм, організований ГО «Рівновага» (джерело — facebook.com) Захід, присвячений Всесвітньому дню розповсюдження інформації аутизм, організований ГО «Рівновага» (джерело — facebook.com)

Тож хочеться вірити, що у Полтаві громадські організації та комунальний заклад також знайдуть спільну мову та завдяки їхнім зусиллям діти з інвалідністю зможуть отримувати ще більш якісну реабілітацію.

Наталія НОРІЦИНА, ГО «Полтавська платформа»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему