Проїзд по 10 гривень або дотації на кожен автобус — перевізники Полтави розповіли про свої вимоги до влади

Представники від влади міста видають приписи водіям, але зняти їх із маршрутів ніхто не має права, бо на них вплинути може тільки власник транспорту. Вартість проїзду в автобусах і маршрутках приватних перевізників у Полтаві — 5 грн. У вересні представники перевізників заявляли, що цей тариф економічно не обґрунтований.

— Щоб показувати економічну доцільність вартості проїзду, треба знати пасажиромісткість і витрати палива. Депутати півтори року говорять про те, що пасажирів треба порахувати. Ми цим не займались, це міськвиконком платив наші спільні гроші і рахував пасажиропотік. Цифри їх не влаштовують, тому їх не оприлюднюють. Якщо це зробити, то проїзд треба робити по 15-20 гривень, — говорить Юрій Лупаєнко, голова ГО «Асоціація перевізників Полтавщини». — Економічно обґрунтований тариф зараз — це від 8 до 10 грн. Вже при 8 гривнях стане легше перевізникам. Зараз автобуси й маршрутки в Полтаві постійно ламаються, бо вони старі. Перевізники ще трохи виживають за рахунок того, що перейшли на невеликі автобуси. У ці «Рути» водії напихають по 50 людей замість 25. Про безпеку таких перевезень я мовчу, та й автобус у таких умовах довго не їздитиме.

За рік-два ми припинимо свою діяльність, якщо нічого не зміниться. Морально ми до цього готові. Хоча не проти того, щоб домовлятися з владою. У інших містах проїзд зараз 7-8 грн, а в нас — 5 грн. Те, що там довші маршрути — казки. За день автобус проїжджає максимум 300 кілометрів що в Полтаві, що в Харкові, що в Києві. Автобус витрачає за день однакову кількість солярки в усіх містах. Чим більше місто, тим більший пасажиропотік. Тому в Києві чи в Харкові квиток навпаки може коштувати дешевше, бо там людей більше. Чим більший пасажиропотік, тим менша вартість квитка, — додає Юрій Лупаєнко.

Рік тому в Полтаві були страйки перевізників. Вони відмовились їздити по 4 грн і вимагали підвищити ціну проїзду до 6 грн.

— Перевізники просто можуть зупинитися, бо в них не буде чим заправити бак, — продовжує Лупаєнко. — Ще одна проблема — у Полтаві катастрофічна нестача водіїв. Ніхто не хоче працювати за три копійки. Усі нормальні працездатні люди поїхали масово в Польщу, Німеччину та інші європейські країни, в яких вони заробляють по 2-3 тисячі євро. Тут же вони отримують смішні гроші. У полтавських водіїв зарплата фактична 5-8 тисяч. Але будемо говорити відверто — не всю виручку здають у касу, собі добирають гривень по 200-300 в день.

Можливо, коли буде єдиний електронний квиток, ця ситуація покращиться. Водію буде складно обдурити когось і можна буде взагалі скоротити персонал кондукторів.

— Тариф 5 грн абсолютно не відповідає економічним реаліям. Якщо його залишити, то мають бути дотації на кожен автобус, як це зараз є з комунальним транспортом, — додає Лупаєнко. — Ми зараз хочемо оновити автобусний парк, бо старі машини постійно ламаються. Звісно, що купимо їх за власні кошти, якщо наважимось на це. Перевізник може це зробити з надією на перспективу, але кожен боїться. Нема ніякої упевненості в завтрашньому дні, ніхто не розуміє, чи буде він працювати й далі на своїх маршрутах. А новий автобус коштує божевільних грошей. Громадський транспорт — це специфічна категорія, продати його можна тільки на чермет. Це одна з причин, чому деякі перевізники в Полтаві ще продовжують їздити. Великі автобуси МАN, Volvo і Scania продати неможливо. Купуєш за 30-40 тисяч доларів вживаний, бо новий автобус коштує 300 тисяч євро. А якщо схочеш його продати, то це максимум за 2 тисячі євро. От ти можеш купити такий автобус, маршрут не виграти, бо тут якісь політичні питання і потім поставити його в своєму дворі й розводити там курей.

Транспортний аналітик Євген Асауленко розповів, як можна покращити ситуацію в місті.

У Полтаві не вистачає графіків автобусів і контролю їх виконання, особливо в пізній час. Бракує великогабаритного рухомого складу, який би давав пасажирам зручність, комфорт і курсував би містом по графіку в більш спокійному режимі, ніж їздять наввипередки містом купа маршруток.

На допомогу до графіків і контролю необхідно, щоб кожна машина була обладнана GPS-датчиком і її могли б відстежувати як контролюючі органи, так і звичайні пасажири. Це покращить ситуацію, бо ви будете виходити на зупинку в центр о 22-й вечора і розумітимете, чи чекати вам маршрутку на Розсошенці чи на Леваду 5 хвилин, чи 20, чи не чекати її взагалі. Є спеціальні сайти, є додаток eway.ua, на якому можна відстежувати рух усіх тролейбусів і комунальних автобусів у кількості близько 10 штук і близько півтора десятка маршруток.

Великі автобуси для міста кращі, бо можуть вивезти людей у години-пік. Це зручно для людей похилого віку, для пасажирів із інвалідністю, для мам із колясками, для пасажирів із речами тощо. В Полтаві автобусів типу МАН і Volvo лишилося до 20 штук, не більше. Їх раніше було понад 60. Перевізники ж поступово перейшли на менш вибагливий вид транспорту — це маршрутки. Вони менші, їх простіше обслуговувати і завантажити пасажирами.

Закупівля громадського транспорту в комунальну власність могло би вирішити проблему, але це досить дороговартісна штука. Але це може бути, якщо взяти за мету. Прикладом для Полтави може бути Вінниця, де більша частина перевезень виконується комунальним громадським транспортом — це тролейбуси, автобуси, трамваї і є маршрутки, які виконують підвізну роль: там, де нема тролейбусів і трамваїв, їздить автобус комунальний і за їх браком є ще певний відсоток приватних перевізників. Але більша частина перевезень здійснюється комунальним підприємством і місто відповідно має прямий вплив на нього. Має змогу його більш прискіпливо контролювати, змінювати маршрути, взаємодіяти.

Зараз наша міська рада має прямий вплив на комунальне підприємство «Полтаваелектротранс» і за договорами співпрацює із приватними перевізниками. У нас зараз очікується закупівля 40 нових тролейбусів по кредиту від ЄБРР, але є загальновідома нестача водіїв. Тому якщо нам надійде 40 нових тролейбусів, то відповідно частину їх спишуть, але зараз у нас щоденно виходить на маршрути трохи більше 40 тролейбусів. Вони теж їздитимуть. Це питання має вирішуватись підготовкою нових водіїв. У Полтаві не проводиться навчання. Треба їхати в Кременчук, Харків або Київ, де зарплати вищі, то чому б людині не залишитися там? До вирішення питання потрібен комплексний підхід, — вважає Євген Асауленко. — А в підсумку в нас виходить так, що йде мова про підвищення проїзду, бо перевезення чи то збиткові, чи то неприбуткові. Потім вартість проїзду підвищують, але з точки зору комфорту це питання мало вирішується.

Олена ЛУЦЕНКО, «Полтавщина»