Швейні підприємства Полтавщини: реалії та перспективи
З якими проблемами та викликами стикаються швейні підприємства Полтавщини
Вже декілька років поспіль малий і середній бізнес в Україні працює в непростих умовах, перебуваючи позбавленим виходу на звичні ринки, які за п’ятнадцять-двадцять років до того зумовили бурхливий розвиток малих підприємств легкої промисловості. Перебуваючи в безпосередній близькості до прикордонного Харкова, підприємці Полтавщини, які працювали у сфері швацького бізнесу, могли експортувати свою продукцію до сусідньої країни, конфлікт з якою позбавив полтавських виробників прямого виходу на її ринок.
Виклики останніх років
Події останніх років кинули вітчизняним підприємцям ще один виклик, про який ніхто не міг і подумати ще десять років тому: гострий дефіцит кваліфікованих кадрів. Багато професійних швачок переорієнтувалися на польський ринок праці і чи поїхали до сусідньої країни назовсім, чи працюють в Польщі вахтовим методом, не розглядаючи варіантів роботи на вітчизняних роботодавців. Галузь шукає вихід із становища, що склалося, однак відсутність достатньої кількості кваліфікованих кадрів — не єдине, що заважає розвитку бізнесу з шиття одягу в Полтавській області.
Де брати якісні матеріали?
За словами Сергія Булаха, керівника ТОВ «Адоніс», важливою проблемою є відсутність постачальників тканини, які могли б гарантувати стабільну якість продукції, яку вони постачають. Особливо важко знайти продавця тканини, який міг би щоразу постачати підприємцеві плащівку стабільної якості, з якої можна було б пошити якісні куртки, плащі, що користуються попитом як в Україні, так і за кордоном.
Місцеві постачальники часто не можуть гарантувати стабільної якості плащівки та інших тканин, які, нажаль, на український ринок все ж таки імпортуються з-за кордону, а не виготовляються в середині країни. На допомогу приходять слобожанські підприємці — так, Андрій Кириленко, спеціаліст із закупівлі ткацьких матеріалів полтавської швацької фабрики «Берегиня», знаходить тканини оптом від «Босфор Текстиль», постачальника з Харкова, такими, що мають стабільну якість. Але таких надійних партнерів у полтавських бізнесменів, нажаль занадто мало.
Те ж саме стосується і якісної фурнітури — нажаль, італійська фурнітура занадто дорога для одягу, який потребує ринок, а китайські виробники пропонують українському бізнесу товари за цінами, що влаштовують вітчизняних гравців, але не можуть запропонувати по-справжньому якісної фурнітури. Можливо, саме у виробництві якісної фурнітури українські промисловці могли б стати у нагоді полтавським «цеховикам».
Що робити з демографічними викликами?
Кількість робітниць, яка могла бути б зайнятою у легкій промисловості, поступово скорочується, і це змушує роботодавців вдаватися до рішучих дій. Бізнесмени починають проводити профорієнтацію в навчальних закладах, пропонують дівчатам, яких могла б зацікавити робота швачки, пройти навчання на підприємстві, під час якого підприємець сплачуватиме ученицям стипендію.
Павло Бірюков, керівник приватного підприємства «Форпост-М», запровадив програму з надання робочих місць жінкам, які потрапили в скрутні життєві обставини. Це і одинокі та багатодітні матері, і переселенки з окупованих територій, і жінки, що вийшли з місць позбавлення волі та потребують роботи. На його підприємстві вже зайнято більш як чотири десятка майстринь, і фабрика отримує закази не тільки з України, але і з-за кордону, що свідчить про успіх своєрідного соціального експерименту.
Сьогодні, незважаючи на всі проблеми, швейна промисловість Полтавщини демонструє сталий розвиток, потроху зростають податкові відрахування до місцевих бюджетів. Маємо надію, що легка промисловість стане потужним локомотивом економічного розвитку регіону.