Позиція Олександра Подоляки щодо конфлікту стосовно вольєрного господарства на території Новоселівської сільради
Суть питання: Приватна агрофірма «Подоляка» організовує вольєрне господарство на понад 300 диких тварин на території Новоселівської сільради. Минулого тижня активісти почали заважати робітниками встановлювати огорожу для звірів. Вчора представники ПАФ зустрілися з місцевими мешканцями та головами сільрад для обговорення. Агрофірма зупинила огородження, доки громада перевіряє всі документи.
Я — Заслужений працівник сільського господарства України і генеральний директор агрофірми «Подоляка». На території Новоселівської сільради ми вирішили започаткувати вольєрне господарство, де житимуть понад 300 тварин: благородні та плямисті олені, лані, косулі, кулани, зайці й фазани.
Оленів та муфлонів завезли на територію області в село Ландарі нещодавно, і помістили в спеціальний тимчасовий вольєр. Тут тварини долають стрес від переїзду. Спеціалісти доглядають їх та годують.
Муфлони агрофірми
Після адаптації звірів до місцевості ми планували відпустити їх на територію господарства. Щоб їх не налякало нове оточення і місцеві мешканці, або не зустрілися браконьєри — вирішили обнести територію сіткою.
Що ми і робили, доки активісти не почали заважати огороджувати місцевість. Ми зрозуміли, що вчасно не попередили громадськість про нашу діяльність. Варто було повідомити і сільраду Новоселівки та сусідні, де також є частка господарства.
Вчора почали конструктивні перемовини з громадою і активістами — розповіли, що плануємо зробити, для кого і для чого. Пояснили послідовність дій, аби надалі не виникало проблем. Люди ставили питання щодо користування лісом — ми його не обмежуємо. Навпаки, поставимо фіртки і таблички для мешканців «Ласкаво просимо — вхід вільний».
Виникли ще питання щодо декількох спиляних дерев, які зрізали не ми. У нас є документи про закупівлю спеціальних стовпчиків для огорожі. Крім цього, звичайні необроблені сирі дерева — нам не підходять.
Оскільки огорожі ще немає, поки невідомо точно, коли ми повернемося до її зведення. Тому звірів доведеться випустити наступного тижня на непідготовлену територію.
Я живу і працюю тут, в селі Сем’янівка, серед людей. Хочу вкладати кошти в свій край, а ще — щоб діти і люди бачили звірів, за якими ми доглядатимемо у вольєрному господарстві. Ми йдемо до Європи і хочемо мати відповідний рівень життя. На моєму утриманні дитсадочки на території семи сільрад. Я допомагаю місцевим школам, будинкам пристарілих й просто місцевим та громаді.
Я маю досвід в агросфері. Рішення щодо створення вольєрного господарства ми прийняли ще в 2013 році. Для реалізації планів — звернулися до Лубенського лісництва й облради, та інших необхідних органів. Нам надали погодження на користування мисливськими угіддями на території Полтавського і частково Диканського районів, які нам дісталися спустошені після Українського товариства мисливства і рибалки.
Тут вже не водилося жодного копитного звіра. Мисливці забули, та й навіть не знали, що таке справжнє полювання і його традиції. Як і не бачили ліцензії навіть на косулю й кабана. А якщо й бачили — то за захмарні кошти.
Раніше завезені на територію господарства байбаки
Коли ми створили це господарство — я знайшов найкращих працівників в галузі лісового господарства, як Петро Нос та Сергій Савельєв. Ми започаткували єгерську службу, купили їй 10 автомобілів, побудували мисливський офіс, створили робочі місця із заробітною платою близько 10 тис. грн.
Цей проект передав мені батько. Це моє хобі, яке не приносить прибутки, лише вкладання коштів. Роблю це, адже маю змогу. Не переслідую особисті цілі, але хочу, щоб її мали і мої сусіди, знайомі, односельці і всі жителі Полтавщини, не виїжджаючи з її території.
Взявся за це і доведу до кінця, адже часто їжджу за кордон, а також вивчаю досвід українських господарств. Так ми відновлюємо фауну цих районів і розмножуємо звірів.
, генеральний директор ПАФ «Подоляка»