Полтавський суд виправдав чоловіка, якого звинуватили у вбивстві брата та розчленуванні його тіла

1 квітня Октябрський райсуд Полтави виніс вирок Ігорю Кійку, якого звинуватили у вбивстві брата та розчленуванні його тіла. Суд виправдав обвинуваченого.

У грудні 2016 року прокуратура затвердила та направила до Октябрського районного суду обвинувальний акт щодо 43-річного Ігоря Кійка. Досудове слідство тоді встановило, що у березні 2016 року обвинувачений убив свого рідного брата та розчленував його труп.

Версія слідства

Фотографія Богдана Кійка, яка опублікована на його сторінці ВКонтакті 19 лютого 2016 року

Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень, досудове розслідування встановило, що 4 березня 2016 року Ігор Кійко та його брат знаходилися у квартирі за адресою Героїв Сталінграду 14, к.2. За інформацією з публічно доступних телефонних довідників, у цій квартирі були прописані вбитий Богдан Кійко та його батьки — Володимир та Тетяна Кійки.

Як вказано у матеріалах справи, між чоловіками раптово виникли неприязні відносини й Ігор Кійко наніс своєму брату не менше семи ударів сокирою по голові. Внаслідок тяжких травм Богдан Кійко помер на місці.

З 4 по 6 березня 2016 року обвинувачений розчленував ножем труп брата, запакував частини тіла в поліетиленові пакети та на своєму автомобілі Chevrolet Aveo поїхав до мосту між селом Макухівка та Полтавою. Там, на думку слідства, Ігор Кійко скинув частини тіла загиблого в річку Коломак, таким чином намагаючись приховати сліди злочину.

У матеріалах досудового слідства зазначено, що 17 квітня 2016 року до Полтавського відділення поліції надійшло повідомлення про те, що на березі річки, неподалік села Копили Полтавського району знайшли частину тіла людини — фрагмент ноги. В подальшому — 20, 21 та 25 квітня 2016 року в річці Коломак знайшли голову, фрагмент нижньої кінцівки, тазу та інших частин тіла невідомої особи. Слідчі з’ясували, що частини тіла, виявлені в річці Коломак, належать Богдану Кійку.

Загадкове зникнення батьків обвинуваченого

Крім того, у матеріалах досудового розслідування по даній справі міститься інформація про зникнення батьків Ігоря та Богдана Кійків. Відповідно до судового рішення у цивільній справі, Володимир та Тетяна Кійки вважаються безвісти зниклими з 6 листопада 2014 року.

Витяг з матеріалів справи

З інформацією про зникнення батьків до суду звернувся Ігор Кійко. У заяві він прохав визнати Володимира Кійко та Тетяну Кійко безвісно відсутніми з 6 листопада 2014 року. В обґрунтуванні своєї заяви чоловік зазначив, що 6 листопада 2014 року вранці з дому на вулиці Героїв Сталінграду, 14, корпус № 2, пішли Володимир та Тетяна Кійки, які досі не повернулись. Також заявник зазначив, що він живе у квартирі за вищевказаною адресою та сплачує всі комунальні платежі. Хоча не має жодних прав на квартиру, оскільки навіть прописаний за іншою адресою. Для збереження майна відсутніх з 2014 року Володимира та Тетяни Кійків, яким він доводиться сином та пасинком відповідно, над квартирою необхідно встановити опіку. Саме тому він і звернувся до суду з такою заявою.

Витяг з бази розшуку МВС

Фотографія матері, яку на своїй сторінці у ВКонтакті публікував вбитий Богдан Кійко

На сайті Міністерства внутрішніх справ України також міститься інформація про безвісно зниклих Володимира та Тетяну Кійків.

Обґрунтування судом вироку

1 квітня 2019 року прес-служба Октябрського райсуду повідомила, що суд виправдав Ігоря Кійка. Прокуратура не змогла довести вчинення вбивства обвинуваченим. На думку суду:

1. Точна дата смерті потерпілого залишилась не встановленою, адже експерти констатували лише можливість його загибелі у березні 2016 року. Також неможливе встановлення знаряддя вбивства — це можуть бути майже будь-які гострі, ріжучі та рублячі предмети.
2. На місцях, де знайшли рештки тіла не було виявлено слідів, які б вказували на попередню присутність там можливого, за версією слідства, вбивці, в тому числі обвинуваченого Кійка. Крім того, жодних речей та слідів обвинуваченого чи його автомобіля на місцях виявлення частин тіла також не знайшли.
3. Слідство не встановило детальну та достовірну локацію обвинувачуваного за даними мобільних терміналів у вказаному місці. Матеріали справи не містять інформації про витребування таких відомостей від операторів мобільного зв’язку, даних радіорозвідки та відповідних експертних досліджень. Орган слідства не спромігся отримати, проаналізувати та належним чином перевірити інформацію служб таксі, де працював обвинувачений щодо точних маршрутів виконання клієнтських замовлень, а також усі його телефонні з’єднання протягом березня-квітня 2016 року.
4. З Ігорем Кійком не провели слідчого експерименту, він офіційно не вказував місце виявлення останків та детальні маршрути руху туди. Крім того, орган слідства не допитав особу, яка виявила останки трупу та осіб, що проживають або могли перебувати навколо місця події, зокрема рибалки, тощо.
5. До місця виявлення останків трупу від головної дороги певна відстань у кількасот метрів, але з коліс автомобіля обвинуваченого не вилучали мікросліди та зразки ґрунту для відповідних порівняльних аналізів. Це попри те, що з моменту скоєння злочину і до моменту виявлення решток тіла пройшов майже місяць.
6. В Ігоря Кійка при собі, на його одязі та під час обшуку його житла не знайшли слідів перебування у місці виявлення останків трупу. Дані про дослідження взуття, підошв та одягу обвинуваченого також відсутні.
7. Слідчі не оглянули домоволодіння батьків дружини обвинуваченого в одному з сіл Полтавської області на предмет виявлення можливих слідів чи знарядь злочину. Туди 4 березня 2016 року Кійко відвозив та звідти 6 березня забирав свою дружину та дитину.

Тому, на думку суду, будь-які докази зв’язку обвинуваченого з місцем виявлення останків трупа та шляхами руху туди відсутні.

Докази, яких на думку суду не вистачає та їх не надало слідство

Суд також зауважив, що слідчі ніяк не спростовують твердження обвинувачуваного про те, що потерпілий Богдан Кійко після сварки з братом самостійно пішов з дому й обвинувачений його більше не бачив. До того ж, служителі Феміди зазначають, що також не виявлено і жодних тілесних ушкоджень, характерних для бійки із потерпілим, його вбивства та розчленування трупа, знову ж не зважаючи на значний проміжок часу між скоєнням вбивства та початком розслідування.

Слідчі не надали суду свідчення хоча б когось із сусідів Ігоря Кійка щодо обставин справи. Не представлені суду і свідчення працівників автостоянки, де обвинувачений ставив свій автомобіль та мав там абонемент. Крім того, більшість таких автостоянок у місті обладнані відеоспостереженням. Слідчі не обходили та не опитували поквартирно мешканців будинку, де живе Ігор Кійко, та мешканців прилеглих будинків.

Отже, зв’язок обвинуваченого Кійка, його автомобіля, місця проживання, одягу та взуття, а також інших речей з останками тіла загиблого достовірно не встановлено. До того ж, очевидці події відсутні, сам обвинувачений категорично заперечує свою провину. Також Кійко зазначав, що його первинні пояснення він надавав під впливом працівників поліції з очевидним порушенням права на захист.

Під час слідства також у помешканні обвинуваченого знайшли кілька слідів крові. Але суд вважає, що ці сліди померлий міг залишити під час тритижневого перебування у квартирі брата.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що провину Ігоря Кійка слідство та прокуратура не довели.

Зауважимо, що вирок чинності ще не набрав і може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Виправданий Ігор Кійко знаходитиметься під вартою як мінімум до 17 квітня — після цього спливе термін визначеної для нього міри запобіжного заходу.

Дар’я ЛЕБЕДЄВА