Команда «Єдності»: Денис Поліщук

— Денисе, чому Ви вирішили займатися громадською діяльністю?

— Якщо людину щось не влаштовує в тому місці, де вона живе, то вона може або із цим миритися, або взяти і спробувати змінити те, що її не влаштовує. Я вибрав той шлях, на якому потрібно змінювати. А щоб змінювати, потрібно активно діяти, бажано об’єднано з іншими небайдужими людьми.

— Коли Ви зрозуміли, що треба щось змінювати?

— У нашій країні у кожної людини настає такий момент, коли вона задає собі питання: «Чому все так погано і що потрібно робити, щоб погане зникло або його стало менше? Що потрібно змінити?». Я теж задавав собі ці питання і зрозумів, що дуже часто люди, які нами управляють — це люди без знань, без освіти, без досвіду, без моралі, без бачення майбутнього. І що в першу чергу для позитивних змін потрібна заміна таких людей.

— Тому Ви вирішили балотуватися до міської ради?

— Саме так. Коли почалися місцеві вибори в 2015 році я задав собі питання: «Чому я не можу теж спробувати свої сили?». Друзі мене підтримували і говорили: «Денисе, ти молодий, пройшов певний життєвий шлях. Ти спортивний, відслужив в армії, викладав в університеті, успішно займаєшся бізнесом. Візьми участь у виборах, стань депутатом». На той час мене запросили до «Партії простих людей» Сергія Капліна.

На жаль, законодавство не дозволяє балотуватись до місцевих рад самовисуванцем і треба обов’язково йти від якоїсь політичної сили. І це дуже погано, адже не завжди «ідеології» партій, точніше партійних босів, співпадають з поглядами і намірами людини. Але на той момент партія Капліна була молодою політичною силою, яка нічим себе не дискредитувала, тому я погодився. До того ж я вважав, що якщо ти хочеш реально працювати, то немає різниці від кого балотуватись. Головне — бажання позитивних змін.

— Ви виграли вибори. Як Вам це вдалося, адже конкуренція була високою?

— Я працював кожен день, детально продумав свою передвиборчу програму, розробив агітаційні матеріали, ходив від дверей до дверей, від людини до людини і просив підтримати мене. І я отримав найкращі результати. Рейтинг партії тоді був в районі 7%, а я отримав 13%. Тому, коли кажуть, що я зайшов на плечах партії, я спокійно математично доводжу, що це абсолютно не так.

— Із чого Ви почали роботу, коли стали депутатом?

— На наступний день після оголошення результатів, я зі своїм помічником та однодумцями почав зустрічатися з мешканцями і говорити їм таке: «Шановні полтавці, дорогі друзі, ви обрали мене своїм депутатом. Я вдячний вам за довіру і підтримку. Будь ласка, складіть списки своїх проблем, питань, пропозицій і ми почнемо працювати над їх вирішенням». 

І хоча на той момент, я ще слабо розумів механізм того, як ці проблеми можна вирішувати, та все ж сказав собі: «оскільки я пообіцяв людям допомогу, значить я буду в будь-якому випадку шукати можливість допомогти їм і виконати свої обіцянки».

— І Вам вдалося виконати те, що Ви обіцяли своїм виборцям?

— Було складно, але вже за перші два роки я повністю виконав всю свою передвиборчу програму. На той момент на Леваді були проблеми із зонами відпочинку, бульвар був повністю розбитий, відсутні дитячі майданчики, не вистачало спортивних майданчиків і ще існувало багато-багато інших проблем.

Дуже добре пам’ятаю випадок, коли в першу зиму після виборів до мене звернулись мешканці Левади з проблемою, що у дітей мікрорайону вже давно немає на новий рік ялинки. Мешканці зібрали більше 1000 підписів з проханням встановити їм взимку ялинку. Я пообіцяв вирішити це питання. Спочатку звернувся до голови фракції Олександра Шамоти, він відповів, що це питання буде вирішене не за нашої каденції.

Потім я написав звернення до міського голови Олександра Мамая, від якого мені прийшла стандартна відповідь про те, що, на жаль, коштів на ялинку не вистачає. Але раз я сказав, що ялинка буде, то треба тримати своє слово. Ми з моїм помічником зацементували трубу під ялинку, поїхали до лісництва і придбали зелену красуню. Добрі люди з маніпуляторами допомогли нам її перевезти і встановити.

Потім постало питання, як цю ялинку прикрасити. В мене виникла ідея запропонувати дітям зробити іграшки своїми руками. Ми звернулися з пропозицією до директорів шкіл. Їм ця ідея сподобалась. На той момент все було зроблено скромно, адже ми вперше це робили, не знали багатьох нюансів, але в підсумку за багато років у дітей таки з’явилась ялинка. У результаті це стало традицією. Тепер ми щороку проводимо новорічні свята для дітей з конкурсами, іграми, святковою програмою, подарунками. І навіть після того, як мене з порушеннями правил зняли з депутатства, ми все одно продовжуємо проводити свята для дітей і допомагаємо тим, хто до нас звертається.

— Як утворилась організація «Єдність»?

— Фактично організація утворилася і діяла вже давно. Це була команда однодумців, яка реалізовувала спільні проекти та ідеї. Із часом, коли я почав займатися проблемами Левади, то зрозумів, що для кращого результату потрібно об’єднувати свої зусилля з іншими депутатами. Я звернувся з такою пропозицією до Оксани Антонівни Деркач, яка теж була депутатом від цього мікрорайону. 

Це сталося тоді, коли до мене прийшли матері військовослужбовців, які загинули захищаючи Україну на Донбасі та розказали, що хочуть створити алею пам’яті своїх дітей — наших героїв. Я однозначно підтримав цю ідею і ми разом пішли до Оксани Деркач з проханням допомогти реалізувати цей задум. Оксана Антонівна беззаперечно підтримала цю ідею. Ми провели виїзну робочу нараду з управлінням ЖКГ і вирішили зробити це меморіальне місце в парку імені Котляревського. Згодом ця ідея була реалізованою. 
Продовжуючи співпрацю ми почали реконструкцію бульвару Богдана Хмельницького. Вся ця бюрократична процедура займала багато часу і сил, але ми не відступали. Був розроблений проект, було прийнято рішення виділити кошти і тільки потім розпочалася реконструкція. На жаль, робіт там не на один рік.

Я сподіваюсь, що нова влада буде раціональною і продовжить вже розпочаті нами роботи. Але у міської влади, схоже, на це інші погляди. І я вважаю, це просто абсурдно починати робити інші об’єкти, коли є вже готові проекти реконструкції, з яких зрозуміло скільки і навіщо потрібно виділити коштів.

— Ви займалися вирішенням питань лише жителів мікрорайону «Левада»?

— Спочатку так, але згодом, коли люди побачили, що ми працюємо, до нас почали звертатися і з інших районів міста. Щоправда це не дуже подобалось окремим депутатам, які чомусь самі не допомагали жителям своїх округів. І їх дратувало, що люди зверталися саме до нас.

— А які загальноміські питання Ви порушували як депутат?

— Насправді у місцевих депутатів не так багато повноважень. Якщо ви один, то шансів, що ви зможете щось вирішити дорівнюють нулю. Але нікого це не хвилює. Люди приходять до тебе, щоб вирішити свої проблеми. І ти або допомагаєш їх вирішити, або ні. Я обрав перший варіант, я зажди віднаходив можливість допомогти. Звісно було б простіше сказати, що мені не дають працювати, що мені вставляють палки в колеса і вигадати ще безліч інших відмовок. Але цей шлях не для мене. 

Депутат може писати звернення, а ще він має право розробляти програми. Так я розробив програму по ремонтам дитячих майданчиків. Адже величезна кількість таких майданчиків, які встановлюють лише перед кожними наступними виборами, не перебувають на балансі управління ЖКГ і за ними ніхто не доглядає, не несе відповідальність. Вони ржавіють і з часом стають небезпечними для дітей. Це дуже важлива тема, якою чомусь ніхто не переймається. 

Я розробив цю програму, під її реалізацію були виділені кошти. Навіть почали проводити ремонтні роботи, але потім чомусь ці гроші перерозподілили на інші цілі. Безпека дітей виходить для сьогоднішньої влади є нецікавою.

Ще одна проблема, з якою часто звертались полтавці, стосується газових труб, які прокладені навколо будинків і не перебувають на балансі жодної організації. За ними ніхто не доглядає, не контролює безпеку, вони ржавіють, чим провокують настання нещасних випадків. 

Я подав звернення до Верховної Ради України та Кабінет міністрів, яке підтримали депутати міської ради, з проханням внести зміни до законів та зобов’язати ставити ці мережі на баланс тих організацій, які постачають газ населенню і отримують за це гроші. 

Також я ініціював звернення міськради до центральної влади з приводу того, що влада хотіла зобов’язати людей встановлювати загальнобудинкові лічильники обліку газу. Я вважаю, що то була чергова схема, коли влада хотіла покласти всі втрати газу на плечі звичайних громадян. Через півроку спільними зусиллями ми досягли позитивних результатів — відповідні зміни до законодавства були внесені і «зобов’язалівку» було відмінено.

— Як Ви вважаєте, чому партія вирішила вас відкликати?

— Насправді я ніколи не виступав проти виконання лінії фракції. Я став неприйнятним для партії тоді, коли проявив своє бажання розвиватися і рухатися далі. Коли почав говорити, що хочу спробувати свої сили на парламенстьких виборах. Партійних босів це чомусь дратувало і на мене почали тиснути. Ще багатьох не влаштовувало те, що я показую реальні результати в той час, поки інші шукали відмовки, щоб не працювати. 

Але по суті це все дрібниці. Головне, що люди прекрасно знають, що я працював і продовжую працювати для них. Я спокійно дивлюсь в очі своїм виборцям, бо виконав все, що обіцяв. Полтавці знають, що до мене завжди можна звернутися і я не відмовлю в допомозі. Оце головне. Бо партії утворюються і зникають, а люди лишаються.

— Які Ваші плани на майбутнє?

— Планів багато. Є цікаві ідеї та проекти, над якими зараз працюємо. В процесі їх реалізації ми про це розкажемо. Головне, що ми з однодумцями не зупиняємось і йдемо вперед.

Також, користуючись нагодою, хочу запросити полтавців до нашої команди громадської організації «Єдність». Ми завжди раді бачити поруч людей з активною життєвою позицією та цікавими і корисними для суспільства ідеями. 

Наші контакти:

Сторінка «Єдність» у Facebook

E-mail: [email protected]

ГО «Єдність»