Раритет як подарунок до ювілею

Так співпало, що саме у цей час науковцям закладу подарували цінний предмет — столітній альбом із малюнками олівцем. Здебільшого, це миргородські краєвиди, з яких постає місто та його околиці початку минулого століття: затишні куточки старого міста й навколишніх сіл, хати з криницями й журавлями, сільські подвір’я зі стодолами й клунями, рублені комори, старі вітряки, містки, краєвиди з річкою, рибалками на човні тощо.

Автор малюнків — миргородський художник перших десятиліть ХХ століття, подвижник музейної й пам’яткоохоронної справи, науковий працівник і директор Миргородського краєзнавчого музею в 20-30-х роках Василь Омельченко.

За даними директора Миргородського краєзнавчого музею Андрія Фесенка, саме Василь Омельченко розшукав, зафіксував, обстежив і описав чимало залишків старовини краю, серед них — хату козацько-старшинської родини Ломиківських у Шахворостівці, палац Муравйових-Апостолів у Хомутці, пам’ятки козацької доби у Великих Сорочинцях. Чималих зусиль доклав до заснування Великосорочинського літературно-меморіального музею М. В. Гоголя. Зберіг і перевіз до Миргорода сотні речей музейного значення зі сплюндрованих поміщицьких садиб. Під час шаленої антирелігійної пропаганди й руйнування владою церков він рятував сакральні раритети, старовинні метричні книги. Навчав і виховував молодь, створивши при музеї гурток світознавства.

За часів сталінщини, 1934 року В. Омельченко був репресований як «український націоналіст», протягом трьох років відбував покарання на лісоповалах Півночі. 1939 року його заарештували й ув’язнили вдруге. Помер він 16 жовтня 1942 року в Миргороді, похований на цвинтарі неподалік від церкви Іоанна Богослова.

Тетяна ЄРМОЛЕНКО, «Полтавщина»