Олександр Мамай продовжує підтримувати дітей, які потребують особливої уваги
Олександр Мамай продовжує допомагати дітям з інвалідністю
Бачити як падає осіннє листя, вкриваючи місто золотою ковдрою, збирати його та підкидати високо-високо над своєю головою, відчуваючи на дотик кожен листочок, бродити в тому океані й чути його дзвінкий хруст під ногами — велике щастя. Переважна більшість не надає цьому такого виняткового значення. А значення, дійсно, виняткове. Точно знає, що таке оті «щасливі миттєвості», уміє цінувати навіть найменші радощі малеча, юнаки та дівчата з Асоціації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства. Бо щастя — воно у простих речах.
Усі ці діти різні, мають різні захоплення, уподобання, але мрії мають однакові: нічим не відрізнятись від інших. Шлях до здійснення цієї мрії тернистий та нелегкий. Кожен з них має величезний комплекс завдань, аби перемогти свою недугу. Уже не перший рік допомагає і продовжує допомагати дітям з інвалідністю повірити в себе і свої сили Олександр Мамай. Так, нещодавно майже 50 хлопчиків та дівчаток мали можливість пройти курси томатіс-терапії. Цьогоріч за програмою соціального захисту та соціального забезпечення міста Полтава «Турбота» на це було виділено 300 тисяч гривень.
Терапія допомогла дітям поліпшити сприйняття всього, що чують, подолати труднощі адаптації у спілкуванні з оточуючими, заспокоїтись. Високі результати від терапії отримали діти з аутичними проявами поведінки та синдромом Дауна.
Найбільша радість для мам і тат, коли все добре у їхніх дітей. Батьки відзначають, що позитивні зрушення у малечі були помітні відразу. Організація постійних заходів, плюс підтримка увага та небайдужість — найкраща формула успіху. Поділитися історіями чергових перемог та подякувати за турботу Олександрові Мамаю до офісу «Совість України» завітали батьки діток, для яких організували томатіс-терапію.
— Донечка з великим задоволенням пройшли заняття з такої терапії. Метод Томатіса корисний для діток, із затримкою мовленнєвого розвитку, з аутичними проявами поведінки, із проблемами психомоторного розвитку тощо. Знаєте, позитивний результат помітний відразу, — розповіла Марина Кононенко, мама дівчинки Маші з синдромом Дауна і додала :- Такі аудіо-вокальні тренування поліпщують можливості центральної нервової системи сприймати та інтегрувати різноманітну сенсорну інформацію. Для людей, які не мають проблем зі здоров’ям, важко зрозуміти тих, хто їх має, відчути, як з тими проблемами живеться. Таке лікування дороговартісне, але ефективне і необхідне. Після такої терапії у словничку моєї донечки з’явилися нові слова — це велика радість для мене. Добре, коли поруч є ті, хто допомагає разом переступити через той соціальний бар’єр, де є «такі», а є — «інші».
Крок за кроком, з дрібних успіхів складаються великі перемоги. Нічого неможливого немає, якщо не опускати рук і впевнено йти до мети. Батьки виражають щиру вдячність за організацію постійних заходів та проектів, а найбільше за те, що не забувають про них, не зважаючи ні на що.
— Реабілітація наших дітей — це надзвичайно складний та тривалий процес. Аби досягти мінімальних результатів, треба постійно займатися з дитиною,щоб вона не втратила вже набутих навичок і отримувала нові. Це не просто фізично, це не просто морально. Складно, певно, зрозуміти, що для таких мам, як я, великим щастям є, коли дитина просто чує звуки природи, може слухати музику. З Олександром Мамаєм ми знайомі вже дуже й дуже давно. Дня нас це добрий друг родини. Для нашої дитини — добрий чарівник. На жаль, наше суспільство ще не готове прийняти у своє близьке оточення людину з інвалідністю. Так мало людей до наших дітей ставляться просто, як і до усіх інших. А ще менше тих, хто готовий допомогти. Інколи, достатньо звичайних слів: не турбуйтесь, все буде гаразд, — наголосила мама Наталія Полюкович.
— Саме спілкування є найбільшим рушієм прогресу на шляху до одужання, поліпшення свого здоров’я, — переконаний Олександр Мамай. На його думку, завдяки налагодженню контактів з однолітками, діти стають впевненішими у собі, сильнішими морально, знаходять друзів, з якими по життю завжди йти легше. Тому, перш за все, будь-яка терапія, окрім реабілітації, — це згуртування дітей, можливість змінити їхню атмосферу, в якій вони перебувають.
— Більшість з цих дітей 90% свого часу проводять у своїх домівках. Їхнє спілкування — це спілкування з батьками, членами родин. Уявіть, наскільки їм хочеться поділиися своїми секретами з іншими однолітками, поговорити, провести разом час. Ключова мета усіх заходів, які проводяться для дітей з інвалідністю, — соціалізація у суспільство. На жаль, є такі хвороби, які вилікувати неможливо. Але можливо у дитяче життя додати яскравих фарб. Маємо десятки прикладів, коли діти, зустрівшись у Асоціації, стають найкращими друзями. Їх возять батьки один до одного в гості, незважаючи на те, що живуть у різних кінцях нашого міста. Будь-яку проблему легше вирішити разом, ніж поодинці, — переконаний Олександр Мамай.