Проблема водопостачання у селі Зелений Кут — зайшла у «глухий кут»

Одним із факторів, що роблять «живу воду» «мертвою», є нітрати, які при перевищенні вмісту в складі води призводять до тяжких захворювань. Зокрема, це водно-нітратна метгемоглобінемія, яка може стати причиною смерті. Особливо гостро ця проблема постає в українських селах. Нітрати — це солі азотної кислоти, які й раніше надходили до організму людей та тварин, адже їхній вміст у ґрунті є елементом мінерального харчування рослин. Сьогодні вони потрапляють до води через надмірне споживання та неправильне зберігання мінеральних та органічних добрив у сільському господарстві, через роботу великих промислових об’єктів, де використовують нітратні сполуки солей азотної кислоти, через недостатньо очищені стічні води, через недотримання санітарно-гігієнічних норм при облаштуванні криниць (адже відходи життєдіяльності тварин та людей містять значну кількість нітратів). Нітрати добре всмоктуються в кишково-шлунковому тракті, швидко потрапляють у кров і розносяться по всьому тілу. Коли дози перевищують допустимі норми, виникає гостре нітратне отруєння. 

Учені довели: за умови постійного вживання води з перевищеним вмістом нітратів, з часом з’являються такі захворювання, як рак шлунку, розростання щитовидної залози, порушення функцій нервової та серцево-судинної системи. Крім того, сполуки азоту й нітратні іони належать до мутагенних речовин, які призводять до генетичних захворювань. До організму людини нітрати найчастіше потрапляють з їжею та водою: з водою та овочами надходить від 75 до 90% від загальної кількості нітратів.

Найбільший вміст нітратів, що часто в десятки разів перевищує допустиму норму, — в питній воді сільської місцевості. Це спричинено тим, що вода в селах фактично не підлягає контролю. СЕС, що перевіряє стан питної води в Україні, не має ні людських, ні фінансових ресурсів для того, щоб контролювати воду в приватних криницях. При цьому, згідно з офіційними даними, 78% сіл не мають централізованого водопостачання. Використовуючи питну воду з колодязів, каптажів, копанок, які мають глибину 1,5— 6 метрів і наповнюються грунтовими водами, селяни споживають залишки добрив, нітратів та хвороботворних організмів зі стічних та вигрібних ям, смітників. Сьогодні сільське водопостачання знаходиться в кризовому стані — зруйнована та майже повністю занедбана фактично вся водопровідно-каналізаційна інфраструктура, очисні споруди, технології очистки та знезаражування є застарілими та неефективними, зникають спеціалізовані організації з обслуговування сільських водогонів, каналізацій та криниць.

Масштабність загальної проблеми утворюються від конкретної ситуації у кожному населеному пункті України. Зокрема, жителі с. Зелений Кут Миргородського району Полтавської області неодноразово скаржилися на якість питної води і відсутність централізованого водопостачання. В останні роки ситуація особливо загострилася у зв’язку з динамікою грунтових процесів та інтенсивним використанням місцевими сільськогосподарськими товариствами отрутохімікатів на полях. Жителі Зеленого Кута звернулися за допомогою до активістів громадської організації «Єдина Громада — Полтавщина», яка створена з метою захисту інтересів громадян та контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування. Активісти громадської організації встановили, що проблема є дуже складною. Жителі потерпають від неякісної води, дедалі більше скаржаться на проблеми зі здоров’ям (особливо у дітей). Стан же колодязної води у травні-вересні, коли температура різко підвищується, криниці міліють, посилюється цвітіння, замулення, збільшуються інфекції, взагалі викликає паніку населення. Зрозуміло, що вихід один — це будівництво нормального централізованого водогону. Люди розповіли, що про цю проблему у селі говорять уже багато років, але нічого не робиться.

У березні 2018-го року під час зустрічі із селянами Голова правління ГО «Єдина Громада — Полтавщина» Ю. Вільховий повідомив, що особисто був присутній на грудневій (19.12.2017 р.) сесії Савинцівської сільської ради, яка прийняла рішення «Про будівництво централізованого водопостачання у с. Зелений Кут». Проте жителі сприйняли цю інформацію досить скептично, адже сільська рада не має коштів для виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва водогону. Люди обурені, чому упродовж стількох років ні сільський голова, ні депутати не вдарили і палець об палець для того, щоб хоч розпочати виготовлення документів. Жителі повідомили активістам ГО, які намагалися пояснити фінансові труднощі сільської ради, що про це чують весь час. Місцевій владі люди категорично не довіряють, говорять, що сільський голова О.Тищицький усіляко ігнорує їхні проблеми і «забув навіть дорогу, бо боїться людей».

Як же краще розв’язати проблему? Найбільш простий і логічний вихід — це належним чином оформлене сільською радою прохання на виготовлення проектно-кошторисної документації. Але його немає. Аргументи сільського голови, люди просто перестали сприймати. Крім того жителі Зеленого Кута і окремі депутати сільської ради (просили не називати прізвищ оскільки бояться переслідувань від місцевого керівництва) повідомили, що до сільського голови були пропозиції про допомогу щодо фінансування виготовлення проектної документації для будівництва, але він їх відкинув і заявив , що «сільська рада усе зробить сама!». Але ж чому не робить? Дивовижна позиція ! Не можеш сам — шукай допомоги, дай зробити іншим. Люди обурюються — є маса варіантів і пропозицій, можна віднайти і кошти: рентні платежі (на території сільради є газові вишки), державні субвенції, приватні спонсори тощо. Чому ж сидіти склавши руки? Чому не розпочати з головного — виготовлення проектної документації? Люди говорять — «Треба працювати і виявляти ініціативу, а не розповідати про погану владу у державі і відсутність коштів ...Нехай Тищицький возить воду баклагами із Савинець, або запрягає депутатів... Якщо сільський голова і депутати нічого не можуть зробити, то вони нам не потрібні (Прямі цитати під час зустрічі — А.)». Зеленокутців підтримали також і мешканці сусідніх Савинець, Олефірівки і Семеренок.

Активісти ГО «Єдина Громада — Полтавщина» пообіцяли усіляко можливо прискорити початок проведення робіт по водогону. Проте для цього одного ентузіазму замало — потрібна кропітка і скоординована робота сільської ради, громадськості, державних структур, приватних спонсорів. Слід врахувати усі існуючі (навіть найменші можливості). Як мінімум, для початку, депутатам сільської ради і голові села слід зустрітися з мешканцями Зеленого Кута, обговорити ситуацію. Зі свого боку громадськість готова дієво допомагати місцевій владі, бо будівництво водогону річ не проста.

Ігнорувати проблему забруднення питної води — це готувати ґрунт для екологічної катастрофи. Коли замислюєшся над масштабами забруднення питної води, вона здається надто заплутаною, запущеною і складною. Проте вона все ж таки має вирішення. І необхідна умова для вирішення — подолання старої інерції дій, в тому числі — усвідомлення власної причетності до кожної проблеми, що виникає в нашій країні.

А.КОНОШЕНКО, керівник відділу моніторингу і громадських зв’язків ГО «Єдина Громада — Полтавщина»