Що дає ВНЗ статус «національний»

Наприклад, тепер абревіатура Кременчуцького національного університету — така ж, як у Київського — КНУ.

Ректор Михайло Загірняк про нинішні переваги і проблеми Кременчуцького, тепер вже національного, університету, може говорити годинами.

Перевага 1 — Більше довіри від держави, менше бюрократії

За даними Михайла Загірняка, національний університет проходить акредитацію раз на 10 років, на відміну від звичайних вишів, що атестуються раз на 5 років. Для співробітників університету це велике полегшення, бо для акредитації кожної спеціальності окремо треба готувати купу документів.

Також вибори ректора в національному університеті проходять не через 5, а через 7 років.

Перевага 2 — Простіший шлях до грошей

Студенти національного мають більше шансів на стипендію. Наразі держава не фінансує стипендії на 100% для вузів. Але якщо звичайним вишам дає до 70% від потреби, то національним — трохи більше.

Також представники національних вузів мають першочергове право на участь в грантах та різних програмах Міністерства науки та освіти України. Для Кременчуцького університету це суттєво, бо за останні роки він активно просуває ініціативних і талановитих студентів та молодих учених.

Наприклад, минулого року понад 40 викладачів та більше 300 студентів побували за кордоном, а кілька іноземних вузів уже розробляють спільно з КНУ партнерські проекти.

Перевага 3 — Викладачам можуть підвищити зарплату

Національний університет має право збільшити погодинну оплату праці викладачів удвічі. Але в КНУ цього робити не будуть, бо додаткові кошти університет має заробити самостійно, а із заробітками нині проблеми. У цьому ВНЗ кількість першокурсників на комерційному навчанні цього року майже вдвічі менша, ніж минулого. Причин декілька: по-перше, демографічна криза і щорічне зменшення кількості випускників шкіл, по-друге, щороку виші приймають все більше бюджетників.

— Кожен вуз в Україні має ліцензовані обсяги набору студентів, але використовує ці можливості на 30-40%. Нам необхідно виходити на міжнародну арену і набирати студентів-іноземців, — зазначає Михайло Загірняк.

На його думку, навчання студентів з інших країн стане стабільним джерелом фінансового забезпечення університету, от тоді і про високі зарплати викладачів подбають.

Перевага 4 — Не просто диплом!

За словами Михайла Загірняка, диплом Національного університету — більш престижний документ про вищу освіту, ніж просто диплом вишу.

Проблема 1 і головна — недостатнє фінансування

— Один з університетів США має такий річний бюджет, як бюджет України, — розповів Михайло За гірняк. І його словам треба вірити, бо кременчуцький ректор викладав у США.

— Українські вузи завжди будуть бідними, бо в нашій державі неправильний принцип фінансування — усі витрати бере на себе держава. За кордоном — інший підхід: держава дає не більше половини грошей, інше — спонсорська допомога і допомога бізнесу. Підприємствам вигідно віддавати гроші вузам, бо за це вони мають податкові пільги. Коли завод платить за підготовку спеціалістів, забезпечує лабораторії обладнанням, то він має право пред’явити претензії: чому вуз не навчив так, як слід. У нас ця система не працює, — зазначив він.

Проблема 2 і важлива — немає гуртожитків

Михайло Загірняк говорить, що вже скоро зміг би вирішити всі фінансові проблеми університету, якби мав ще один гуртожиток.

— У нас вже давно б училися іноземці, якби було місце для проживання. Маємо багато запитів із інших країн, але змушені відмовляти, — коментує ректор КНУ і співчуває своїм, українським студентам, які погоджуються на будь-які умови проживання в гуртожитку, аби лише зекономити кошти.

Наразі в університеті забезпечують гуртожитком лише 1 і 5 курс.

Керівництво університету неодноразово просило віддати під гуртожиток приміщення колишнього дитсадка або військового госпіталю, але так і не отримало нічого.

На думку ректора, гуртожиток — це не просто соціальне питання, це майбутнє Кременчука — якщо зараз університет набере потужності, то за кілька років Кременчук зможе називатися університетським містом. І не останнє слово залишається за міською владою.

Людмила ДНІПРОВСЬКА, «Полтавщина»