ЦВК роздала полтавським чиновникам тисячу ноутбуків, які залишилися після виборів 2012 року

За виборами народних депутатів 2012 року вперше в історії України можна було спостерігати за допомогою онлайн-трансляції. Верховна рада виділила з державного бюджету 993 млн грн на придбання 32 тисяч програмно-апаратних комплексів (коротко — ПАК). Кожен ПАК складався з одного ноутбуку НР 4540s, двох веб-камер Logitech C310, кабелів і металевої шухляди, в якій зберігалася ця техніка. Вартість одного ПАКу без урахування монтажних робіт становила 7 тисяч гривень.

Після проведення виборів Центральна виборча комісія передала апаратуру із виборчих дільниць на зберігання в обласні, а потім — у районні державні адміністрації. В подальших парламентських і президентських виборах ця техніка не використовувалася. У липні 2013 року «Полтавщина» навідалася до підвалу Полтавської райдержадміністрації, де зберігалися ПАКи. На той час комп’ютери та веб-камери просто лежали у сховищі без діла і пропадали.

Підвал Полтавської РДА, де у 2013 році зберігалися ПАКи

У 2014 році ЦВК дозволила використовувати ПАКи для потреб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Однак, це не до кінця вирішило проблему із технікою.

Де шукати ноутбуки й веб-камери після виборів

Полтавська обласна державна адміністрація

Усього ЦВК передала ОДА 1239 ПАКів. Вона, у свою чергу, віддала їх у використання:

• службі розпорядника Державного реєстру виборців Полтавської області — 98 штук;
• районним державним адміністраціям області — 916 штук;
• органам місцевого самоврядування (у Полтаві, Кременчуці, Миргороді, Лубнах, Горішніх Плавнях) — 225 штук.

Київська районна рада Полтава отримала 41 ПАК

Ноутбуки віддали для роботи:

• виконавчого комітету Київської районної ради — 11 штук;
• управління соціального захисту — 20 штук;
• фінансового управління — 2 ноутбуки;
• повернуто обласній адміністрації — 8 ноутбуків.

Шевченківська районна рада Полтави отримала 51 ПАК

Ноутбуки віддали для роботи:

• управління соціального захисту населення — 25 штук;
• виконавчого комітету — 12 штук;
• державного реєстру виборців — 4 ноутбуки;

Не зрозуміло, де поділося ще 10 ПАКів.

Подільська районна рада Полтави

Отримала 18 ПАКів. Всі ноутбуки використовуються у робочих цілях.

У Полтаві всі ноутбуки використали для потреб чиновників, а веб-камери продовжують лежати у сховищах. В області більшість камер зберігаються в районних адміністраціях, лише невелика частина використовується.

Чому не можна використати веб-камери?

Власник ПАКів — держава. ЦВК передала техніку на зберігання обласним і районним адміністраціям. Вони мають право нею розпоряджатися як хочуть. Районні ради можуть використовувати техніку тільки для своїх потреб.

Як пояснюють в районних райрадах Полтави, веб-камери їм в роботі не потрібні. Теоретично вони можуть написати листа в обласну державну адміністрацію чи ЦВК з проханням передати веб-камери в школу. Проте у чиновників виникає два питання: для чого школі веб-камери та що робити, якщо ЦВК прийме рішення використати техніку під час наступних виборів.

Як пояснюють в обласній адміністрації, деякі камери із ПАКів використовують під час відеоконференцій. Скільки точно камер не лежать без діла, інформації немає. Вони у розпорядженні районних адміністрацій. Якщо їх передали школам або іншим установам, то це одиничні випадки. Чиновники не виключають, що ПАКи будуть збиратися для майбутніх виборів і якщо віддати школам, буде складно зібрати все назад.

Загалом вся витівка з онлайн-трансляцією виборів виглядає як безглузда трата бюджетних коштів

Техніка лежить без діла, тому що чиновники на місцях не впевнені, яке рішення приймуть вищі чиновники в майбутньому. Найкращим варіантом було б, якщо Кабінет міністрів України передав її у комунальну власність або виставив на продаж через електронні торги. Загалом вся витівка з онлайн-трансляцією виборів виглядає як безглузда трата бюджетних коштів.

Нагадаємо, що зараз проходить підготовка до реконструкції приміщення сесійної зали Полтавської обласної ради, а старі «депутатські» ноутбуки планують віддати дітям-сиротам.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»