На пропозицію жінки зайнятись сексом — сім ударів ножем

Сімдесятичотирирічний мешканець Полтави повідомив правоохоронцям, що вдосвіта поїхав на поле накосити трави для кролів і там надибав страшну знахідку.

Неозброєним оком було видно, що від моменту смерті жінки пройшло вже чимало часу: труп перебував на стадії гнильного розкладу, м’які тканини обличчя були повністю знищені комахами та черв’яками. Навколо оголеного тіла була кров, одяг лежав за декілька десятків метрів. Судово-медичні експерти, які прибули на місце події, на тілі померлої виявили дві колото-різані рани в області шиї, ще дві — в області голови та три — в області передпліччя.

Для розслідування кримінальної справи по факту даного вбивства була терміново створена слідчо-оперативна група із працівників Київського райвідділу, Полтавського міського управління та управління МВС в області. Після початку роботи, міліціонери стикнулись з проблемою, яка значно ускладнювала пошук вбивці: не можливо було встановити особу самої загиблої. Обличчя, як уже зазначалось, у неї практично не було, відбитки пальців у міліцейських базах даних також не зберігались. У розпорядженні правоохоронців були лише деякі елементи одягу жінки. Поспілкувавшись із декількома сотнями полтавчан із прилеглих до місця вбивства мікрорайонів, працівникам міліції вдалось натрапити на декількох людей, які бачили жінку в даному одязі, і які змогли приблизно описати її риси обличчя. У подальшому, в наданому словесному портреті, один із працівників Полтавської обласної психіатричної лікарні, яка знаходиться неподалік місця злочину, впізнав хвору, яка час від часу проходила тут лікування.

Працівник лікарні не помилився — вбитою і справді виявилась психічнохвора сорокасемирічна мешканка одного із сіл Зінківського району Полтавської області. «Галина зникла ще третього чи четвертого серпня, — в сльозах повідомила працівникам міліції її старенька мати. — У міліцію ми не звертались, тому що донька і раніше часто „сходила з дому“, але завжди через декілька днів поверталась. Ми до цього звикли». Один із братів загиблої, почувши про її смерть, «в серцях» почав нарікати на релігійні секти. Виявляється, Галина від народження була нормальною дівчиною, отримала професійну освіту, працювала бібліотекарем у Полтаві та інших містах області. Однак, у 1985 році вступила до якоїсь релігійної секти, під впливом якої у неї і почались проблеми з психікою.

Встановлення особи жертви та наявність її фото, значно полегшило роботу правоохоронців. Через тиждень напруженої роботи їм вдалось отримати оперативну інформацію про одного із полтавських безхатченків, який говорив своєму товаришеві, що «розправився зі своєю давньою знайомою за зраду». Під час подальшої перевірки даної інформації виявилось, що Олексій (ім’я чоловіка змінено) також страждає на психічну хворобу і також час від часу проходив лікування у Полтавській обласній психіатричній лікарні. Дуже цікавою виявилось те, що декілька разів дні перебування Галини та Олексія у даному медичному закладі співпадали, тобто вони (незважаючи на те, що жінки лікуються окремо від чоловіків) могли бути знайомі.

Після цього, робота оперативників Київського райвідділу міліції нагадувала сюжет фільму. Міліціонери здійснювали цілодобове спостереження за землянкою, у якій, як виявилось, в лісосмузі поблизу «Поля Полтавської битви» проживав безхатченко, у цивільній формі відвідували кафе, куди за пляшками чи харчами він міг завітати, чергували в інших місцях, де міг з’явитись волоцюга. Декілька діб правоохоронці працювали у цілодобовому режимі і це принесло результат.

Здійснюючи спостереження у центрі Полтави, близько шостої години ранку старший оперуповноважений Київського райвідділу майор міліції Дмитро Мартиненко поблизу кінотеатру помітив Олексія. Оперативник знав, що чоловік завжди ходить із ножем, тому вирішив діяти швидко й жорстко. Спроба підозрюваного втекти закінчилась невдало: досвідчений міліціонер був готовий до такого розвитку подій, то ж за декілька секунд волоцюга вже лежав на землі. Коли на його зап’ястях з’явились наручники, він на всю вулицю почав кричати, що «нікого не вбивав».

Виявилось, що Олексій познайомився з Галиною ще у 2004 році під час лікування у психіатричній лікарні. Між ними виникла симпатія. За словами чоловіка, переховуючись від медперсоналу на території лікарні, вони навіть примудрились декілька разів вступити у статевий зв’язок. Після цього, він ще декілька разів бачив свою знайому: коли Галина втікала з дому, вона часто приїздила до Полтави. Випадково зустрівшись із жінкою цього разу, вони вирішили придбати горілки та випити. Розмовляючи «за пляшкою» про життя-буття, Олексій дізнався, що після нього у жінки були й інші чоловіки. Це дуже обурило психічнохворого, тому, коли Галина запропонувала йому як колись зайнятись коханням, він відмовився. Коли горілка закінчилась, його знайома пішла у кущі, які знаходились за декілька десятків метрів. Повернулась жінка напівоголеною, без нижньої білизни і знову забажала сексу. Ображений «зрадою» Олексій, за його словами, знову відмовився. Це розлютило захмелілу жінку і вона кинулась на чоловіка. Психічнохворий, не довго думаючи, пустив у хід ножа.

Про випадки агресивної поведінки Галини, коли вона безпричинно кидалась на людей, говорять і рідні вбитої, і її односельці. З огляду на це, повірити у сплеск агресивності з її боку та напад на чоловіка, звичайно можна. Однак, за твердженням фахівців, дана обставина ніяк не може слугувати виправданням застосування ножа фізично набагато сильнішим чоловіком. За вбивство відносно Олексія порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, зараз він знаходиться у слідчому ізоляторі. За свої дії чоловік може отримати від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Володимир ПАСІЧКО, помічник начальника по взаємодії з громадськістю та ЗМІ Київського РВ ПМУ УМВС