Адміністративну будівлю на Ляхова, 1, яка належала профспілкам, віддали в оперативне управління Генпрокуратурі

До ІВ «Полтавщина» звернувся Вадим Демиденко, заступник голови облпрофради в 2005-2009 рр., провідний спеціаліст облпрофради, директор музею праці і профспілкового руху Полтавщини. Профспілковий діяч висловив свої думки щодо переведення майна облпрофради в державну власність. Це історичний будинок на вул. Соборності, 37 та будинок на вул. Ляхова, 1.

Виконуємо прохання Вадима Демиденка, але із редакційними скороченнями.

Проблема виникла на початках українських змагань за незалежність. Ще у 1992 і 1994 роках Верховна Рада України визнала державним майно загальносоюзних громадських організацій. Аж до моменту законодавчого визначення суб’єктів права власності. Під експропріацію гамузом підпало добро, нажите зловісною КПРС, її надійним підростом ВЛКСМ, мілітаристським ДТСААФом, різноманітними товариствами на кшталт любителів великих вандейських бассет-гриффонів і рятувальників на водах. Ні, панове, не грішіть, наші нардепи майном маніпулювали не згарячу, і посткомуняцький справедливий шал тут ні до чого. Клієнти Пенсійного фонду, певно ж, пам’ятають, як прокочувалося над нашими мітингами полум’яне: «Служило партійним посіпакам, нехай народові послужить!». У 90-і всуціль торжествувала справедливість.

Правда, з «привідним паском від партії до мас», найбільшою громадською організацією — профспілками, в Україні вийшло складніше. Бо Українська республіканська рада профспілок та утворена у 1990 році Федерація незалежних профспілок України як правонаступниця майна Укрпрофради ніколи не були загальносоюзними організаціями. Навіть, якщо, згнітивши серце, погодитись з юристами-схоластами і визнати структурну належність Укрпрофради до пріснопам’ятної ВЦРПС, то самостійну ФНПУ, утворену до розпаду СРСР, навіть начотникам слід бачити таки суверенним об’єднанням. На яке поширюється ст. 34 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»: «Власність профспілок, їх об’єднань. Профспілки, їх об’єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об’єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або інших підставах, не заборонених законодавством; ...».

В інтелігентній компанії не прийнято опонентів тикати носом в їхнє ж трактування, але тут не до етикету — зачепило, тичемо: «... Стосовно пропозиції про вилучення у ФПУ майна, що є її власністю на законних підставах, ... то її вилучення не узгоджується із ст. 43 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути протиправно позбавлений прав власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Зазначимо, що те, що майно профспілок відноситься до приватної власності, підтверджується тим, що за Конституцією України власність в Україні поділяється на приватну, державну та комунальну. Оскільки майно профспілок не є ні державною, ні комунальною власністю, воно відноситься до об’єктів права приватної власності» (висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України № 16/3-1658 від 24.11.2004 р.).

Окрилена наведеним висновком юристів-професіоналів, Полтавська облпрофрада лише в 2009 році вирішила документально оформити і свої права на зведений за власні кровні членські профспілкові внески в 1974 році навчально-методичний центр (в народі відомий як «профкурси») по вулиці Ляхова, 1. Чому так пізно? Та не було серйозного приводу — ласі до чужого претенденти зачаїлись, а приспані розрекламованими надіями на «розбудову соціально-орієнтованої правової цивілізації» місцеві профспілкові очільники безпечно розслабились.

Очунялися власники тільки тоді, коли посеред нульових заангажованими колами прошелестіли чутки щодо переділу буцімто «нічийого» майна, бо усі шахти, газети і пароплави вже перебували в руках «успішного менеджменту». Виконавчий комітет Полтавської міської ради на чолі з А.В. Матковським за кваліфікованим висновком Бюро технічної інвентаризації, який базувався на бездоганній документальній базі, прийняв очікуване рішення № 166 від 20.05.2009 р. «Про оформлення права власності на об’єкт нерухомості по вул. Ляхова,1» — приміщення визнавалося профспілковим, 7 квітня 2010 року облпрофрада отримала й свідоцтво.

Еге ж, розкопилили оптимісти губи. То рабовласницький Рим жив по-людськи, шануючи сакраментальний принцип верховенства права — dura lex, sed lex. Нашим «патриціям» закони не писані.

Прокуратори судової мафії під дахом головного Іуди (наразі на зароблені тридцять срібників пахан безбідно мешкає під Ростовом), цинічно ігноруючи положення Конституції України, Цивільного кодексу України, законів України, міжнародного права відносно непорушності та захисту права власності, розпочали масштабний наступ на майнові права ФПУ та її членських організацій. Майнові конфлікти один за одним спалахували в Чернігові, Івано-Франківську, Ужгороді, Одесі.

Біда прийшла й до профспілок Полтави.

Історична будівля на вул. Соборності, 37

Спершу непідкупні законники конфіскували у них Будинок спілок (вул. Соборності, 37), наданий державою у володіння радянським профспілкам ще в 1948 році. До уваги не бралася і та важлива обставина, що вщент зруйнована нацистами будівля була відновлена коштами профспілок, і та, що пам’ятку архітектури у середмісті Полтави в останні часи бідна як церковна миша облпрофрада утримувала теж самотужки. Полтавців і гостей міста вже тепер відлякує жалюгідний вигляд анексованої у облпрофради Фондом державного майна колишньої губернаторської резиденції та паркану навколо неї — комплекс невідворотно сповзає до стану руїни бовваніючого навпроти Кадетського корпусу. На резонну пропозицію щодо переселення до гарного і престижного приміщення, комизи з обласної правничої еліти висловили презирливе «Фе!» — бачите, їм губернаторські опочивальні в колишньому Будинку спілок видалися «схожими на каземати». А оскільки методика нахрапу цією структурою відпрацьована досконально, завидюще її око вперлося в обжитий і сяк-так впорядкований господарями будинок навчально-методичного центру профспілок по Ляхова, 1.

Цитуємо суддю господарського суду Полтавської області Кульбако М.М.: «Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, та Полтавської обласної ради професійних спілок про визнання недійсними пунктів 2,3,4 рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 166 від 20.05.2009 р. «Про оформлення права власності на об’єкт нерухомості по вул. Ляхова,1»; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 07.04.2010 р., видане Полтавській обласній раді професійних спілок Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на будівлю загальною площею 2330,1 кв. м вартістю 43106850, 00 грн. за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова,1; визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно — окремо розташовану адміністративну п’ятиповерхову будівлю загальною площею 2330,1 кв. м, вартістю 43106850,00 грн. за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова, 1, посилаючись на те, що вищезазначене нерухоме майно є загальнодержавною власністю».

Пан Кульбако, звісно, ні сном, ні духом не чув ні про 43 статтю Конституції України, ні про 34 Закону України «Про профспілки...».

Нарешті, квінтесенція. Виявилося, що ні сном, ні духом про статті Конституції і Закону України не чули й клерки з Кабміну: 11 січня 2018 року Прем’єр-міністр В.Б. Гройсман підписав розпорядження № 13-р про передачу приміщення по вул. Ляхова, 1 в Полтаві «в оперативне управління Генеральній прокуратурі України». Поки що ми дотримуємося версії про очевидну підставу Прем’єра неграмотними колегами — такого рангу очільник, навіть по вуха завантажений проблемами галопуючої інфляції, стосунками з МВФ та поглибленням соціального діалогу, Конституцію і закони своєї країни має знати назубок.

Цвяхом у труну соціального партнерства є оця інформативна преамбула до кабмінівського розпорядження: «Уряд прийняв рішення про закріплення будівлі по вул. Ляхова, 1 у м. Полтаві на праві оперативного управління за Генеральною прокуратурою України. Це дасть змогу забезпечити працівників прокуратури Полтавської області робочими місцями відповідно до затверджених державних правил і норм з охорони праці та сприятиме підвищенню ефективності діяльності прокуратури області».

Про «поглиблення соціального діалогу по-полтавськи» поінформовані гарант Конституції України, Президент України Петро Порошенко, генератор цивілізованого права Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, отримувач експропрійованого майна і паралельно Генеральний прокурор України Юрій Луценко, офіційний опікун сірих і вбогих Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська, Надзвичайні і Повноважні Посли Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Федеративної Республіки Німеччини та Данії в Україні пані Марі Йованович, пані Джудіт Гоф, пан Ернст Райхель, пан Рубен Медсен, Генеральний директор Міжнародної організації праці Гай Райдер. «В курсі дєла» місцеві соціальні партнери профспілок голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький, голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Головко, голова обласного об’єднання роботодавців Сергій Змієвець.

Посміємо порадити шановному Володимиру Борисовичу Гройсману два варіанти виходу з майнового цугцвангу. Перший, логічний: скасувати протиправне розпорядження щодо рейдерського захоплення профспілкової власності Генеральною прокуратурою. Варіант другий, дорожчий: виділити Полтавській обласній раді профспілок 43106850,00 грн., як передбачену винятковими мотивами суспільної необхідності компенсацію за відчуження об’єктів права приватної власності. У повній відповідності із хворобливою уявою автора судового присуду про вартість будівлі по Ляхова, 1. Бо складається враження, що суддя-господарник не лише не читав Конституції, а й ще нічого не чув про елементарну амортизацію та залишкову вартість.

Громадська приймальня нардепа на вул. Ляхова, 1

А поки конфлікт триває, у будинку на вул. Ляхова, 1 відкрилася приймальня нардепа Сергія Капліна. Її присутність, як і присутність приймальні будь-якого іншого народного депутата, ускладнює доступ до приміщення правоохоронців, оскільки за Законом депутатська недоторканність поширюється на службові приміщення народних обранців. 

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»