Пішов із життя громадський діяч та журналіст Анатолій Миколайович Кривий
Анатолій Кривий писав на військово-патріотичну та спортивну тематику, був членом Громадських рад при Полтавській міськраді та Полтавської ОДА
Після тяжкої хвороби перестало битися серце хорошої людини, активного громадського діяча, журналіста, автора багато чисельних матеріалів на різні суспільно-політичні, патріотичні, спортивні теми, дослідника історії полтавського футболу, життя учасників і героїв ІІ Світової війни, і багато інших — Кривого Анатолія Миколайовича.
Народився 16 жовтня 1950 року на Кіровоградщині. В 1975 році закінчив військове училище, і з цього часу служив на офіцерських посадах до звільнення зі Збройних сил з посади заступника командира курсантського батальйону Полтавського військового училища зв’язку у 1992 р.
Чесний і принциповий Анатолій Михайлович був взірцем виконання службових обов’язків для підлеглих. Після закінчення служби проводив активну військово-патріотичну роботу серед громадян міста і області. В 1981 році закінчив школу військових кореспондентів. Авторські матеріали публікувались як у місцевих, так і республіканських та всесоюзних газетах і журналах. Усі публікації на військово-патріотичні теми, спортивну тематику вражали своєю глибиною, насиченістю, достовірністю і рівнем знань описуваної події.
Кривий А.М. був співавтором унікальної книги «Полтава футбольная от А до Я (1909-2013), Официальная история», яка визнана в УЄФА та ФІФА. Співавтор довідника — календаря «Український футбол 1992-1993 рр, довідника — календаря «Ворскла» та інші.
Все життя активно займався фізкультурою і спортом, пропагував здоровий спосіб життя. З 1986 по 1992 роки був головним тренером ФК «Імпульс». В сезоні 1992/1993 рр. — президент ФК «Локомотив». В ці роки обидві команди були серед лідерів полтавського футболу.
З вересня 2010 року — спеціальний кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Українські офіцери». Обирався членом Громадської ради при Полтавському міському виконавчому комітеті та Полтавській ОДА.
Нагороджений багатьма орденами, медалями СРСР та України, а також відзнаками органів місцевого самоврядування.
Активна громадська діяльність, життєва позиція Анатолія Миколайовича завжди буде прикладом для наслідування. Пам’ять про нього зажди залишиться в наших серцях.