«Дерибану» Кременчуцьких плавнів не буде!

Кажуть, що зазвичай найбільше галасує і кричить «Тримай злодія!» саме злодій. У випадку з «позицією» Ганни Самойлюк — це аж надто красномовно. Протягом тривалого часу головиха та її кишенькові активісти збурюють людей, лякаючи їх безглуздими аргументами на зразок «будете платити, щоб ходити цією землею!» та іншими, вимагають відділити від заказника саме білецьківську частину земель.

А «розгадка» такої «боротьби за правду» проста.

Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні» був створений рішенням вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради третього скликання від 12 липня 2001 року, а в жовтні 2017 року було прийняте рішення № 568 «Про внесення змін до рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради третього скликання «Про організацію Регіонального ландшафтного парку «Кременчуцькі плавні» та затвердження проекту його створення» від 12 липня 2001 року».

Суть прийнятого рішення полягає в тому, що протягом 2015, 2016, 2017 років діяльність РЛП «Кременчуцькі плавні» була повністю паралізована. Кошти, які виділялись на РЛП, не були використані, керівництво парку не могло здійснювати свою господарську діяльність через зміни у діючому законодавстві.

Голова Білецьківської сільської ради Ганна Самойлюк навмисно створювала перепони в роботі РЛП шляхом прийняття всіляких рішень сесій Білецьківської сільської ради та Кременчуцької районної ради. Суть її діяльності полягає в дуже простому особистому інтересі, адже до складу вказаного РЛП «Кременчуцькі плавні» входить територія Білецьківської сільської ради площею 1910 га. Саме ці землі і є тим ласим шматком, до якого сільський голова Самойлюк має свій особистий інтерес, адже вказані землі виходять на річку Дніпро та Дніпровські плавні та мають важливе географічне, екологічне та ландшафтне значення.

Не треба при цьому пояснювати, яку вартість має така земельна ділянка.

План Білецьківського сільського голови дуже простий: ліквідувати РЛП «Кременчуцькі плавні» та вивести 1910 га в землі запасу села. Після цього можна замовляти план землеустрою, дробити вказані землі на ділянки площею 10 чи 20 соток та продавати через підставних осіб.

Подібна схема вже використовувалась раніше, але тоді землі не входили до складу РЛП. Сьогодні ж здійснити цю оборудку Білецьківському сільському голові заважає статус цих земель як Регіональний ландшафтний парк.

Пані Самойлюк звернулась з листом до Полтавської обласної ради, в якому в ультимативній формі вимагала прийняти відповідне рішення.

Звісно, депутати обласної ради, розібравшись в цьому питанні, прийняли цілком логічне та правильне рішення про реорганізацію РЛП «Кременчуцькі плавні», в якому зазначається, що засновником даного РЛП є Полтавська обласна рада.

Таке рішення, звісно ж, не задовольнило Білецьківського сільського голову. Саме тому й розпочалась «істерична кампанія» з гаслами, плакатами, безглуздими заявами.

Очолювані пані Самойлюк «активісти» кинулися «захищати екологію та землю».

Мовляв, ця «земля наша, ми самі на ній за порядком стежити будемо». Ну звісно ж! Пані Самойлюк уже й спланувала, кому і за скільки наріже відвойованої у державного заказника землі! Схоже, ціна питання була висока, бо декому із депутатів обласної ради в ході останньої в 2017-ому році сесії, пропонували по 50 га за «потрібне» голосування.

І саме голосування, як лакмусовий папірець, виявило, хто ж уже облизується на землі заказника. Підтримку Ганні Самойлюк та її загарбницьким земельним планам віддали депутати Полтавської обласної ради — представники партій , відомих в Україні як поплічники та «викормиші» оліхархічної влади.

Де тільки пахне дармовою наживою, де тхне нечесними справами, там обов’язково є «позиція» радикалів, УКРОПу, Опоблоку. Саме депутати обласної ради від цих політсил і підтримали позицію пані Самойлюк і фактично дали згоду на майбутній розпродаж унікального природного багатства Полтавщини. Вочевидь, теж розраховуючи на куш — у грошовому чи земельному еквіваленті. Але — план дерибану Білецьківських плавнів в черговий раз зазнав краху. Не зважаючи на тиск організованої Ганною Самойлюк громадськості та волання відомого борця «за все і проти всіх, аби платили» Василя Ковальчука.

Більшість представників полтавської громади розуміє — якщо дозволити розтягти парк по шматках, позбавити захисту, віддавши на поталу Самойлюк чи комусь іншому — то хіба ж можна сподіватися, що наші діти зможуть показати красу цієї природи своїм онукам?

Тим більше, — закон один для всіх, як би Ганні Самойлюк не хотілося трактувати його на власну користь.

Марина ВІТЕР, журналіст