Аудіогігієна: дитячий сурдолог розповів про профілактику втрати слуху
24 вересня — Міжнародний день глухих
Що таке аудіогігієна і як запобігти втраті слуху з перших днів життя дитини розповів Олександр Коцюба завідувач сурдологічним кабінетом Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, головний позаштатний дитячий сурдолог.
— Профілактика приглухуватості і глухоти у дитячому віці є важливим моментом. Є три напрямки: запобігти спадково обумовленої, вродженої та набутої патології слуху. Такі профілактичні заходи суттєво різні, та в цілому повинні складати єдину систему, — говорить Олександр Петрович. — Профілактика спадково обумовлених форм туговухості базується на генеалогічному методі дослідження. Провідну роль в цій роботі грають медико-генетичні консультації, де члени сімей, в яких відмічається великий відсоток патології слуху, можуть отримати дані відносно спадкоємців та ступеню ризику народження дитини з туговухістю.
Діти з захворюванням нирок, підшлункової залози, серцево-судинної системи, крові і кровотворних органів, ботулізмом, хронічним отруєння окисом вуглецю, нікотином, пухлиною мозку, малих доз радіації, цукровим діабетом належать до групи високого ризику ураження органів слуху. Але цього можна запобігти при своєчасній діагностиці спадково обумовлених порушень обміну речовин з послідовною їх корекцією.
Профілактика вродженої приглухуватості починається з моменту зачаття і повинна здійснюватись протягом всього періоду вагітності. Відомо, що закладка органу слуху відбувається у перші 3-4 тижні. У цей період небезпечна дія різних ендогенних, екзогенних чинників (наприклад хвороба матері в період вагітності, у тому числі інфекційні захворювання, зокрема вірусні інфекції, особливо грип і червона висипка, пологова травма, імунний конфлікт, гемолітична хвороба новонароджених), наслідки вродженого сифілісу, вживання наркотиків, алкоголю, використання ототоксичних антибіотиків, медичних препаратів.
Вагітних обстежують з метою виявлення у них прихованого перебігу загальносоматичної патології, особливо цукрового діабету, захворювання нирок, печінки, серцево-судинної системи, запобігти самовільному використанню лікарських препаратів, фізичної та психічної травми, які в ранні терміни можуть діяти на закладку і формування слухового аналізатора, а на пізніх — приводячи до гіпоксії і викликати порушення його функції.
З перших днів життя дитини повинна вестись профілактика набутих форм туговухості. Знаючи етіологічні аспекти набутої патології слуху, треба запобігти хворобам слухового апарату — інфекційним (особливо вірусним), їх ускладненням (моментальний контроль за використанням ототоксичних антибіотиків, особливо у дітей молодшого віку), своєчасно лікувати соматичні патології (діабет, нефрит, порушення метаболізму), попереджати травми органів слуху, механічні, акустичні, психічні ушкодження. Не менш важливо виявляти гострі і хронічні захворювання носа, його пазух, носоглотки (аденоїди), проводити своєчасну санацію вогнищ інфекції, запобігати розвитку гострого, ексудативного або адгезивного середнього отиту, як ускладнення порушення слуху.
— Особливе значення профілактиці набутої туговухості відводиться боротьбі з шумом. У молодому віці структури слухового аналізатора ще незрілі, тому довготривалий шум приводить до стійкого порушення слуху.
Отже, профілактика різних форм приглухуватості у дітей повинна починатись до зачаття дитини і тривати протягом антенатального і постнатального періодів.
Аудіогігієна — це:
- уникати гострих захворювань середнього вуха, проводити лікування своєчасно;
- профілактика загострення хронічних захворювань вуха, захворювань носа та придаткових пазух;
- запобігти захворюваності на отосклероз, ураження слуху при хворобі Меньера;
- профілактика гіпертонічної хвороби;
- профілактика дії шуму і вібрації (професійна туговухість);
- уникати травм черепа і лабіринтів;
- уникати повітряно-контузійних ураження органів слуху;
- уникати інфекційного ураження органів слуху;
- уникати токсичного ураження органів слуху;
- профілактика туговухості похилого віку та атеросклерозу.