Голова Великих Сорочинців звинуватив керівника «Сорочинського ярмарку» у захопленні комунальної дороги

До ІВ «Полтавщини» звернувся Павло Полєков, голова Великосорочинської об’єднаної сільської територіальної громади. Він попросив оприлюднити свою заяву, тому що вважає, що його життю існує загроза з боку формування «Щит Миргородщини». Він пов’язує тиск на себе із земельними конфліктами територіальної громади та ТОВ «Сорочинський ярмарок».

Звертаюся до Вас з проханням негайно відреагувати на бездіяльність Миргородського районного відділу поліції та припинити протиправну діяльність підрозділу «Щит Миргородщини». Оскільки до мене, як до посадової особи місцевого самоврядування (та жителів громади), вчинено кримінальний злочин з боку даного підрозділу.

А саме, 4 липня 2017 року з 11 години дня я, виконуючи обов’язки сільського голови, перебував у селі Полив’яне. Разом зі мною перебували Дерев’янко Валентина Володимирівна — директор комунального закладу «Великосорочинська публічна бібліотека», Павлик Микола Миколайович — електрик, Іванов Максим Сергійович — двірник, Ханко Валерій Борисович — підсобний працівник, Скиданенко Марина Василівна — перукар територіального центру. Близько 15:30 години я, разом із вищеназваними особами, на власному автомобілі «Volkswagen», номерний знак ВІ 9057 АС, рухався по вулиці Миру у напрямку домогосподарства громадянки Шабаліної Р. С.

В цей час на шляху виникла перешкода у вигляді автомобіля «Lanos» сріблястого кольору із номерним знаком ВІ 5840 СІ та надписом «Щит Миргородщини». Вказаний автомобіль виконав маневр (обгін) та зупинився безпосередньо перед автомобілем, яким я керував, що змусило мене припинити рух. Після зупинки із вищевказаного автомобіля вийшли двоє чоловіків, які, підійшовши до мого автомобіля, почали вимагати від мене, щоб я вийшов із автомобіля та звинувачувати мене у «махінаціях та продажі 200 га земель комунальної власності Цьові і Кулінічу». На прохання надати докази своїх звинувачень я почув погрози розправою, образи, нецензурну лайку, звинувачення у хабарництві та розкраданні земель. Після перепалки я продовжив рух до домогосподарства громадянки Шабаліної Р. С. Водій та два пасажири автомобіля «Lanos» продовжили рух за моїм власним автомобілем.

Після того, як я поспілкувавшись із Шабаліною Р. С., повернувся до власного авто, невідомі особи перешкоджали мені потрапити до автомобіля для продовження руху. Разом із звинуваченнями один із присутніх зателефонував і викликав, з його слів, «своє керівництво». Через досить короткий проміжок часу під’їхав ще один автомобіль, з якого вийшли двоє чоловіків. Один з них був одягнутий в футболку із зображенням двоголового орла, та на моє прохання представитися, представився «Порошенком». Ці особи приєдналися до погроз, образливих звинувачень та зі словами «зараз поїдете з нами і будете п’яними» обзивали присутніх «обкуреними», запитували «Що ви пили?» та вказали на Ханко Валерія Борисовича, який вів відеофіксацію власним телефоном, що його «заберуть найпершим» бо він «найп’яніший з усіх». На мою пропозицію звернутися до сільської ради з офіційним запитом щодо продажу будь-якої земельної ділянки, чоловік, що представився Порошенком, відповів: «Якщо ми приїдемо, то вам не поздоровиться».

Враховуючи ситуацію яка склалася, я був вимушений зателефонувати за номером 102 — заява зареєстрована за № 4545. Після мого звернення до правоохоронних органів, близько 16 години 30 хвилин із автомобіля «Lanos», з надписом «Щит Миргородщини», вийшов співробітник органів поліції, який весь цей час перебував у цьому ж автомобілі, спостерігав за поведінкою вищеназваних осіб, але ніяк не реагував. Вийшовши з автомобіля, представник поліції не представився та розпочав брати у мене пояснення. На мої запитання чому він не реагував на ситуацію, яка склалася, поліцейський відповів, що він нічого не бачив. Під час запису моїх пояснень представником поліції, продовжувалися образливо-звинувачувальні коментарі з боку невідомих осіб, які переслідували мій автомобіль на автомобілі «Lanos», та осіб, які приєдналися до них після телефонного дзвінка. Один із них (той що назвав себе Порошенком) неодноразово підходив до працівника поліції і вимагав щоб той заніс до пояснень, взятих у мене: «Я особисто бачив як оцей чоловік (вказуючи на мене) стоїть на базарі та торгує дерев’яними членами». На мої неодноразові прохання не заважати надавати пояснення, невідомі особи не реагували.

Близько 18 години вечора, коли я перебував вдома, мені зателефонувала жителька села Безкровна Ніна Іванівна та повідомила про те, що до неї зверталися невідомі особи, які проїздили автомобілем з надписом «Щит Миргородщини», із запитанням про місце проживання сільського голови. Вважаючи що дані дії несуть загрозу моєму життю, я вимушений був повторно зателефонувати на 102, де була зареєстрована моя заява за № 4551.

Вказані дії невідомих осіб є протиправними та містять ознаки кримінального злочину, що перешкоджають мені виконувати належним чином мої службові обов’язки та є загрозою спокою та життю мені та членам моєї родини, принижують честь і гідність та перешкоджають вільному пересуванню жителям нашої громади.

Прошу правоохоронні органи вжити відповідних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вище зазначених осіб та відреагувати належним чином на повну бездіяльність тих працівників поліції, які з моменту звернення не тільки не опитали жодного свідка, але ще й перекваліфікували справу як «інші події». Станом на сьогоднішній день — 10 серпня 2017 року жодного разу, ані правоохоронні органи, ані засновники «Миргородського щита» не поцікавилися ходом розслідування, в чому я, як постраждала сторона, вбачаю ігнорування та гальмування цієї справи.

Маю припущення, що ці злочинні дії можуть бути пов’язані та замовлені як місцевими «князьками», так і керівництвом ТОВ «Сорочинський ярмарок», оскільки 08.07.2017 року відбувся конфлікт поміж громадою села в моїй особі, як голови Великосорочинської сільської ради, та ТОВ «Сорочинський ярмарок». А саме 04.07.2017 року за вказівкою Свищевої С. І. була перекрита дорога загального користування комунальної власності, про що мене, як сільського голову, повідомили місцеві мешканці, які проживають поблизу ярмарку. Зібравши громадські збори 08.07.2017 року та діючи в межах своїх повноважень разом з громадськістю ми змусили пані Свищеву С.І прислухатися до людей та все ж таки відкрити прохід. У листі виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 07.07.2017 року № 944/04-15 до ТОВ «Сорочинський ярмарок», громада просила негайно відреагувати на протиправні дії ТОВ «Сорочинський ярмарок» та невідкладно відкрити ворота для вільного безперешкодного пересування жителів нашої громади дорогою загального користування комунальної власності. Але це в повній мірі не було виконано, оскільки ворота не відкрили, лише тільки вузьку хвіртку. Сподіваємося, що пані Свищева С.І все ж таки почує громадськість.

Зрозуміло, що вищезазначених панів не цікавлять інтереси громадськості, а вкрай цікавить наша земля, як засіб для власного збагачення. А для зниження напруги у суспільстві вони займаються окозамилюванням у вигляді мізерних подачок.

До цієї розповіді додамо, що «Щит Миргородщини» — це комунальна установа Миргородської райради. Її керівником є Володимир Ярославський, який був десантником 80-ї аеромобільної бригади. Більше року був на передовій, 45 днів перебував у полоні. У 2015 році удостоєний звання «Народний Герой України».

У складі підприємства — 19 воїнів АТО, які з квітня цього року патрулюють вулиці Миргорода та району, забезпечуючи громадський порядок. У липні цього року голова Полтавської ОДА передав «Щиту Миргородщини» службові автомобілі. Один із них має номер, який зазначив сільський голова, це — ВІ 5840 СІ.

Службовий «Lanos» формування «Щит Миргородщини» з номером ВІ 5840 СІ

До слова додамо, що перший заступник голови Полтавської ОДА Андрій Пісоцький є родичем Світлани Свищевої — беззмінного керівника ТОВ «Сорочинський ярмарок».

Також нагадаємо, що влітку 2016 року за апеляцією прокуратури суд оскаржив рішення суду першої інстанції і не дав підприємцю Валентині Сиверин права на приватизацію самочинно реконструйованого ринку у с. Великі Сорочинці.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»