Що потрібно знати про діабет — поради Полтавського обласного ендокринолога

Небезпеку діабету не можна недооцінювати, адже за прогнозами ВООЗ, до 2030 року 70% людей планети помиратимуть саме від неінфекційних хронічних захворювань, серед яких — діабет. Загроза діабету продовжує зростати, тому недостатнє використання наявних знань про цю хворобу ставить під загрозу майбутні покоління.

20 грудня 2006 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй, визнаючи загрозу, яку становить для всього людства епідемія діабету, прийняла Резолюцію ООН про діабет.

У останні десятиріччя в більшості країн світу спостерігається різке збільшення захворюваності на цукровий діабет. За даними міжнародної діабетичної федерації, сьогодні близько 300 мільйонів людей у світі страждають на цукровий діабет. На Полтавщині на початок цього року зареєстровано близько 47 тисяч хворих на цукровий діабет, із них — 8347 дорослих та 226 — діти, які отримують інсулін.

Зазвичай діагноз ЦД виставляли на підставі виражених симптомів, зумовлених гіперглікемією, але протягом останніх десятиліть акцент зміщується на необхідність встановлення найбільш ранніх (асимптоматичних) стадій порушень вуглеводного обміну.

На сьогодні стало аксіомою, що ЦД — тяжке прогресуюче захворювання, яке спричиняє вкрай високий ризик розвитку інвалідизуючих мікросудинних і кардіоваскулярних ускладнень.

ЦД може призвести до ураження зору (ретинопатії), порушень функціонального стану нирок (нефропатії), нейропатії, ампутації нижніх кінцівок та ін.

Діагностичні критерії ЦД, запропоновані ВООЗ (1999 р.), ґрунтуються на визначенні глікемії як натщесерце, так і через 2 години після їжі, та проведення глюкозотолерантного тесту.

Концентрація глюкози крові при цукровому діабеті натще становить ≥6,7 ммоль, через 2 години після навантаження глюкозою ≥11,1 ммоль). Порушення толерантності до глюкози (капілярна кров) натще ≤ 6,7 ; через 2 год. після навантаження глюкозою ≥ 7,8 і <11,1.

Порушення глікемії натщесерце: 5,6 ммоль < 6,1 ммоль, через 2 години < 7,8 ммоль. У здорових людей натще ≤ 5,5 ммоль /л (капілярна кров), через 2 год. після навантаження ≤ 7,8 ммоль/л.

Визначення глікозильованого гемоглобіну (НвА1С) вважається критерієм метаболічного контролю і ефективності досягнення нормалізації вуглеводного обміну. Фактично це узагальнений короткий звіт про рівні глюкози крові протягом попередніх 6-8 тижнів. Цей показник вказує на середні значення глікемії.

Останніми роками сталися значні зміни у веденні контролю компенсації ЦД, тактики призначення пероральної цукрознижуючої терапії та інсулінотерапії. Істотного значення набуває самоконтроль хворим за станом свого здоров’я.

Основними принципами лікування ЦД є: дієтотерапія; фізичні навантаження; пероральні цукрознижуючі препарати; інсулінотерапія.

Розрахунок добової калорійності проводиться індивідуально для кожного пацієнта в залежності від ідеальної маси тіла та характеру діяльності пацієнта (розумовий чи фізичний труд). Харчування повинно бути повноцінним і містити всі необхідні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, мінерали та вітаміни.

Основними препаратами для лікування цукрового діабету 2-го типу є:

1. Препарати групи сульфонілсечовини
   • І генерація (тольбутамід, хлорпропамід);
   • ІІ генерація (глібенкламід, гліклазід);
   • ІІІ генерація (гліменирид).
2. Похідні бензойної кислоти: репаглінід.
3. Похідні інсулотропної амінокислоти — натеглінід.
4. Тіазолідиндіони: розіглітазон, піоглітазон.
5. Бігуаніди: метформін.
6. Препарати, сповільнюючі всмоктування (засвоєння) вуглеводів: акарбоза.

Інсулінотерапія призначається хворим з ЦД І-го типу та значній частині людей з ЦД 2-го типу.

Препарати інсуліну відрізняються за своїм походженням, ступенем очищення, тривалістю дії та концентрацією. Людські інсуліни виробляються за допомогою сучасної генно-інженерної технології. Зараз вчені вивчають можливість введення інсуліну у вигляді інгаляцій.

Існує багато лікарських рослин, які за рахунок вітамінів, мікроелементів та біологічно активних речовин сприяють покращенню обміну речовин та зниженню рівня цукру в крові. Найчастіше рекомендують стручки квасолі, листя та перетинки волоського горіха, листи чорниці, суниці. Цибуля, часник, петрушка, топінамбур теж позитивно впливають на вуглеводний обмін. На початку розвитку ЦД 2-го типу дієта, фізичні навантаження та лікарські рослини можуть бути самостійним лікуванням.

Збалансоване харчування, фізичне навантаження, хороша медична порада, відмова від шкідливих звичок — ось основні моменти здорового способу життя. До речі, стиль життя, до якого входить дієтичне харчування і помірна фізична активність, може знизити ризик розвитку діабету 2-го типу на 60%.

Тому сама людина повинна усвідомити, що краще запобігти захворюванню, щоб реальною стала можливість життя без діабету.

Володимир МИХАЙЛЕЦЬ, обласний ендокринолог