Соціальна катастрофа у Біликах: відлік розпочато

Тривале блокування групою біличан роботи комплексу «Сільські традиції», зачіпає усі сфери життя селища. Люди, які називають себе активістами, забули, що найбільшу допомогу й підтримку в розвитку Біликів постійно надавало підприємство з розведення тварин. Не виникає заперечень у тому, що «Сільські традиції» з перших днів своєї роботи опікувались навчальними закладами, підтримували культуру, розвивали спорт. Тобто, соціальна сфера життя селища трималась саме на активній позиції підприємства. Тепер багаторічна робота й старання зводяться нанівець.

Більше місяця увага всієї громадськості Кобеляцького району прикута до ситуації навколо комплексу з розведення тварин «Сільські традиції», яке знаходиться в селищі Білики. Як відомо, на початку вересня, невелика група біличан, які іменують себе активістами та борцями за справедливість, почали блокувати роботу підприємства. Вони заявляють, що комплекс нібито негативно впливає на екологічну ситуацію в селищі, і вимагають припинення його роботи, аж до повного закриття. За цей час на підприємстві встигли побувати відповідні контролюючі органи, які провели повну інспекцію його роботи. Висновки спеціалістів були очевидними: комплекс з розведення тварин працює без жодних відхилень і порушень санітарно-екологічних норм. Та доки фахівці відзначають позитивну динаміку в роботі «Сільських традицій» та називають підприємство одним із кращих в Україні, протестувальники продовжують перешкоджати його нормальному функціонуванню. Незрозумілим залишається той факт, що жодна структура чи інспекція не може вплинути на цих людей.

Найстрашніше в цій ситуації те, що доки люди, які називають себе активістами, не погоджуються з висновками експертів, на комплексі гинуть тварини, що залишились без кормів. Керівництво підприємства прохає розібратись і допомогти Президента, Прем’єр-міністра, Генпрокуратуру та Службу безпеки України. Очільники комплексу сподіваються, що найближчим часом блокаду буде знято і «Сільські традиції» продовжать працювати у звичному режимі. А головне — від голоду перестануть гинути тварини.

Про непоправні наслідки, до яких може призвести байдужість та негосподарська позиція групи людей, уже говорилось неодноразово. Через упертість та упередженість десяти біличан у селищі та районі в будь-яку мить може вибухнути справжня екологічна катастрофа. Та доки підприємство ще знаходить можливість прогодувати тварин, соціальна катастрофа назріває серед самих біличан. Люди розділились на тих, хто підтримує підприємство й розуміє його значущість для процвітання селища, і тих, кого через власні амбіції воно не влаштовує. Але... Протестувальники немов забули, що з перших днів своєї роботи «Сільські традиції» тримали активну позицію в житті селища. До керівництва підприємства звертались за допомогою освітяни, самодіяльні народні колективи та спортсмени. І жодне їх звернення не залишалось поза увагою, допомога надавалась завжди вчасно. Тому біличани знають, що на першому місці у керівництва комплексу стоять люди, які працюють на ньому та живуть поряд, благоустрій населеного пункту, розвиток інфраструктури. Яскравим прикладом цього стала опіка підприємства над закладами освіти. Що там говорити, коли керівництво «Сільських традицій» повністю взяло під свій контроль харчування школярів початкових класів та дітей із малозабезпечених сімей. Жодна міська, селищна чи сільська рада в районі не прийняла такого рішення. Натомість підприємство, яке щорічно сплачує в бюджети всіх рівнів більше 7 мільйонів гривень, вирішило допомогти і школам також. І успішно харчувало більше 200 школярів. Селищний голова неодноразово повторював, що вони в змозі справитись із усім без допомоги підприємства. При цьому на харчування кожного школяра в день селищна рада зуміла виділити лише 2 гривні. Для порівняння, «Сільські традиції» витрачали на сніданки 11 гривень на дитину.

Постійну фінансову допомогу і підтримку керівництво підприємство надавало артистам і самодіяльним колективам селища. Достатньо лише згадати останню поїздку колективів Білицького будинку культури в Німеччину. Артисти звернулись — підприємство виділило кошти. Керівництво «Сільських традицій» добре розуміє, що, крім матеріальних, існують духовні цінності. І людина повинна мати можливість розвиватись творчо, відпочивати душею.

Напевно, якби в Біликах не було «Сільських традицій», то такими темпами не розвивався б і спорт. Білицькі спортсмени славляться своїми досягненнями на увесь район і область. При цьому у селищній раді відсутня посада спортивного інструктора. Пояснення банальне: немає коштів. Натомість селищного голову і його заступника преміюють щомісяця.

Завдяки постійній фінансовій підтримці з боку підприємства молодих футбольних команд, юні біличани ставали переможцями чемпіонатів різних рівнів. Керівництво «Сільських традицій» постійно виділяло кошти на форму та спортивний інвентар для спортсменів, забезпечувало їх транспортом та грошовими преміями для поїздок. Що там говорити, коли навіть благоустроєм селищного стадіону неодноразово займалось саме підприємство.

Хто знає, можливо, без належної фінансової допомоги «Сільських традицій» колишні вихованці Олексія Жука не змогли б досягти такого рівня в футболі, на якому вони знаходяться зараз.

Білицький селищний фізкультурний колектив постійно займає призові місця в районі. До його складу входять і працівники підприємства. Та, на жаль, серед спортсменів також стався розкол. Вони схвильовані тим, що селищна рада та протистуючі біличани забирають у них роботу.

Уявіть, минув лише місяць із моменту блокування роботи підприємства, а які тяжкі наслідки на собі вже встигли відчути жителі селища. Постраждала вся, без виключення, соціальна сфера. Тому з кожним днем все більше стає зрозуміло, хто турбується про селище, не шукаючи найменшої вигоди в цьому, а хто на брехні і розколі між жителями заробляє собі ім’я і, можливо, покращує своє матеріальне становище. Тож, напевно, організатори протесту поставили собі за мету назавжди занапастити соціальну сферу життя селища. Як бачимо, поки що це їм вдається. Отож, відлік розпочато...

Олена ПУСТОВОЙТЕНКО за матеріалами газети «Ехо Кобеляк»