У Полтаві троє іноземців отримали умовне покарання за невдалу квартирну крадіжку

В Октябрському райсуді Полтави відбулося судове засідання, у якому колегія суддів розглянула кримінальне провадження за обвинуваченням: Сатірішвілі Дімітрі Варламовича, Зарнадзе Вахтангі Теймуразовича та Петросяна Ашота Людвиковича. Перші двоє обвинувачених — громадяни Грузії, третій — Вірменії. Усі троє мають середню освіту, не одружені, не працюючі, не судимі. Їх обвинуватили у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України (Крадіжка).

Суд встановив, що 15 березня 2016 року приблизно о 18 годині обвинувачені прибули до під’їзду багатоквартирного житлового будинку в Полтаві. Шляхом візуального огляду вони обрали квартиру для крадіжки, у якій знаходились гроші на суму 24 тис грн та золотих виробів на загальну суму 64 тис 370 грн.

При цьому один із них спочатку самостійно піднявся до вказаної квартири та кілька разів подзвонив у дзвоник, а коли переконався у відсутності мешканців, заклеїв стрічкою вічка вхідних дверей сусідніх квартир, перевірив чи немає сторонніх осіб на інших поверхах та покликав співучасників. У свою чергу другий подільник за допомогою наявних при собі «відмичок» та фольги намагався відчинити дверні замки. Спільники при цьому вели спостереження на нижньому та верхньому сходових майданчиках.

Під час спроби крадіжки усі троє були затримані працівниками патрульної поліції.

В судовому засіданні обвинувачені свою провину не визнали, просили виправдати їх за відсутністю складу злочину. Від дачі показань відмовились.

Потерпілий розповів суду, що 15 березня він з дружиною повернулись із Києва додому, приблизно о 18 годині. Біля свого під’їзду він побачив на лавці раніше невідому особу, який розмовляв по телефону та попросив його не зачиняти вхідні двері, оскільки він йде до друга, хоча і не вказав із якої квартири. Однак потерпілий все ж зачинив за собою двері і пішов у квартиру, після чого знову спустився але незнайомця не побачив. Зайшовши до своєї квартири, він зачинив вхідні двері лише на защіпку, при цьому їх не замикав. Далі став дивитись в «глазок» і знову побачив незнайомця, який піднявшись на його поверх дзвонив у всі квартири, в тому числі і в квартиру потерпілого, притуляючи вуха до дверей. Далі інший чоловік підійшов до його квартири, дістав відмички, набив на них фольгу і почав відмикати замок вхідних дверей, однак йому це не вдавалося, після чого він відійшов, обмінявся «відмичками» та про щось говорив із спільником. Потім він знову став зламувати замки його квартири, при цьому сильно штурляв двері, однак відкрити їх так і не зміг через внутрішню защіпку. У цей час потерпілий попросив дружину викликати поліцію, яка прибула через 5-7 хвилин. По приїзду поліції двоє обвинувачених почали спускатись вниз і були затримані на 2 поверсі. Третій — побіг нагору, де також був затриманий. Біля нього виявили набір відмичок, а на вікні між 4 і 5 поверхами виявили фольгу, рештки якої також знайшли і біля квартири потерпілого.

Численні свідки також свідчили не на користь обвинувачених.

Суд взяв до уваги особу обвинувачених, які не судимі, позитивно характеризуються за місцем проживання та задовільно за місцем попереднього ув’язнення, не працюють, є іноземцями, на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебувають. Один із обвинувачених є відносно молодим за віком, має на утриманні хвору матір зі значно обмеженими можливостями, у якої він єдиний утримувач, відвідує християнську церкву, не одружений, однак проживав у цивільному шлюбі та має наміри створити сім’ю з українкою. Другий обвинувачений також досить молодий, щойно одружився, не працює. Третій обвинувачений не одружений, його судимість погашена в установленому законом порядку.

Тож суд ухвалив: визнати обвинувачених винуватими у крадіжці та призначити їм покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки кожному.

На підставі ст. ст.75 КК України обвинувачених від відбування покарання звільнити з випробуванням, якщо вони протягом одного року іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»