Валерій Маляренко: Правила й дисципліна забезпечують дотримання зобов’язань перед інвесторами

Від заснування й до сьогодні

Підприємство «Полтавтрансбуд» працює більш ніж 70 років. За цей час воно пережило різні часи — від комуністичного ладу до сучасної демократії. Датою заснування компанії вважають 1943 рік, коли було створено восьму будівельну дільницю тресту «Південтрансбуд», яка займалася відновленням об’єктів зруйнованої залізничної інфраструктури. Рішення ухвалили 23 вересня 1943 року, у день визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. Із перших днів свого існування підприємство активно долучилося до відбудови області. Працівники дільниці відновили залізничні вокзали Полтави, Кременчука, Харкова, Миргорода, Сум, Лубен, інші об’єкти житлової, промислової, комунальної інфраструктури. Із 1960-х дільниця пережила кілька реорганізацій, і лише 1992 року підприємство стало орендним, а в грудні 1993-го — відкритим акціонерним товариством.

— Різні були часи, бувало краще, бувало гірше, але підприємство не тільки утрималося на плаву, але й сьогодні стійко стоїть на ногах, — розповідає Валерій Маляренко. — За це дякуємо досвіду: за всі ці роки виробилися правила й дисципліна — принципи здорового функціонування будь-якого підприємства. Вони забезпечують і дотримання зобов’язань перед інвесторами: будівлі здаються до експлуатації вчасно й з усіма необхідними комунікаціям. Допомагає ефективно працювати й сама структура підприємства — замкнутий цикл, адже у нас є свій піщаний кар’єр, свій міні-залізобетонний завод, на якому виготовляється вся продукція, необхідна для будівництва. Маємо власну техніку, транспорт, екскаватори, баштові крани. Купуємо ж цемент, щебінь, цеглу та деякі інші матеріали. На самому підприємстві працює понад 500 чоловік. Разом із субпідрядниками, які стабільно з нами співпрацюють, однак до самої компанії не входять, — понад тисячу чоловік.

В останні роки підприємство сконцентрувалося на житловому будівництві, до цього ж зводили чимало соціальних об’єктів, наприклад у Полтаві реконструювали ПД «Листопад» і соматичний корпус обласної лікарні, звели приміщення галереї мистецтв. Серед відомих проектів є й підземний комплекс «Злато місто» та будинок, що на Соборності, 50, за який товариство отримало високу нагороду на одному з фахових конкурсів. Завдяки новим проектам удається й комплексно оновлювати місто:

— Працюємо в цілодобовому режимі і за рік вводимо в експлуатацію понад 30 тисяч квадратних метрів житла, — каже Валерій Маляренко. — За 2015 рік здали трохи менше — 26 тисяч квадратних метрів площі. Це будинки на Соборності, 46, Вузькій, Сковороди, 2-В. За останні п’ять-шість років ми розселили близько 300 квартир, і цей процес триває. Ми не шукаємо порожні майданчики, натомість робимо комплексну забудову. Нині так працює небагато забудовників, переважно будівельні компанії шукають будівлі з відносно великою площею та мінімумом квартир, так будувати вигідно. А ми працюємо, підтримуючи баланс, — одні будинки будуть менш прибутковими, інші принесуть більше коштів, однак загалом інвестори отримають прибутки, а люди — нові квартири.

Останніми роками на підприємстві почали вводити нові технології, зокрема теплоізоляцію фасадів новобудов — кожна отримує теплоізолюючий шар із мінеральної вати завтовшки 100 мм. Такі будинки вже можна побачити на Бідного, 5, Героїв Сталінграда, Маршала Конєва, Боровиковського та інших вулицях міста. Ця технологія дозволяє мешканцям суттєво заощаджувати на опаленні — порівняно зі старими будинками витрати скорочуються в десятки разів.

«Щоб продовжити роботу, пропонують «домовитися»

За роки роботи на підприємстві вибудували стратегію роботи, яка допомагає пережити тяжкі часи, однак із деякими проблемами тут стикаються чи не вперше:

— У процесі забудови трапляються різні ситуації, але останнім часом дедалі частіше виникають проблеми з так званими псевдоактивістами. Раніше такого не було, але в останні рік-два бачимо тенденцію, що таких з’являється все більше. Вони, прикриваючись інтересами людей, збурюють протести, розповідають, що в процесі забудови обов’язково станеться щось погане, зруйнуються квартири, і на цій хвилі шантажують підприємство. Люди, не маючи фахової освіти, ситуацію оцінити не можуть, а після численних історій про будівельні афери ставляться до всіх забудовників з підозрою. Псевдоактивісти на цьому отримують чималі дивіденди — хто політичні, а хто й прямо заявляє: за відповідну суму можна «домовитись».

Прикладів, за словами Валерія Маляренка, багато, серед таких пригадує забудову на вулиці Бідного. Там, зазначає, аргументи компанії сприйняли самі мешканці.

— Нині формується бізнес, вибудуваний на шантажі забудовників, — продовжує представник компанії. — Ми бачимо приклади на Ляхова, Героїв АТО, 65. Псевдоактивісти використовують забудову як привід, збурюють людей, блокують роботу, а потім приходять і кажуть: нумо домовлятися. Усі ми розуміємо, що за цим стоїть і які це «договори». Є прізвища людей, хоча не хотілося б їх називати, які вимагають фінансових компенсацій, щоб «вирішити ситуацію». Нині на вулиці Героїв АТО, 65, де понад 20 років розташовувалося звалище, почалися роботи. Одразу ж з’явилися активісти із закидами, що ми заважаємо робити дитячий майданчик, хоча там він виходив би на вулицю. Або ще варіант — парк, але чудово озеленити можна було б величезні прибудинкові території сусідніх будов. Так, у процесі забудови трапляються незручності, однак після цього ми робимо комплексний благоустрій — установлюємо дитячі майданчики, озеленюємо територію, словом, робимо так, аби і мешканцям новобудови, і їхнім сусідам жити було комфортно. Є в нашій роботі непомітна, однак дуже важлива для всього міста частина — комунікації. Їх не видно, але якби ми не робили реконструкцій мереж, а за останні роки вклали в них, мабуть, і сотні мільйонів гривень, у Полтаві стався б колапс. Наявні мережі зношені на 90%.

Однак, незважаючи на складнощі, компанія має плани на кілька років уперед, серед них є й забудова на території нового мікрорайону.

— Щоб почати будівництво, потрібно отримати багато документів: рішення, експертизи, узгодження, дозволи, усе це займає до трьох років. Тож у нас плани є на найближчі три-п’ять років. Нині ведемо переговори з міською владою щодо забудови в новому мікрорайоні — на території колишніх артскладів. Нам потрібні великі обсяги робіт: нині ми здаємо 30 тисяч квадратних метрів, та будувати можемо і до 100 тисяч, до того ж чим більші обсяги, тим менша вартість житла. Тож братимемо участь у тендері й сподіватимемося на перемогу. А напередодні свята бажаю колегам плідної праці і проектів, робота над якими приносила б задоволення й радість від того, що власне місто стало кращим, а результати їхньої праці переживуть не один десяток років.

Роман ІВАНЕНКО, «Полтавський вісник»