У Полтаві сто років вивчають і колекціонують шкідників

А почалося все ще у ХІХ столітті. Завідуючий лабораторією агроекології та захисту рослин Юрій Білявський розповів, що тоді практичної ентомології, як окремої науки, ще не існувало. Ентомологія була частиною зоології, а її завдання зводилися виключно до вивчення біології комах. Шкідників вивчали відірвано від рослин. З метою захисту посівів від шкідників у 80-х роках XIX століття в Україні в ряді великих міст (Одесі, Харкові) були створені спеціальні ентомологічні комісії. Вперше питання про запровадження посади Полтавського губернського ентомолога та створення спеціальної ентомологічної станції було поставлено у 1887 році на VII ентомологічному з’їзді. Офіційно посаду губернського ентомолога на Полтавщині було ухвалено в 1909 році, на чергових Губернських земських зборах. Головним завданням губернського ентомолога було проводити облік та спостереження за розповсюдженням та шкідливістю комах на посівах сільськогосподарських культур й надавати рекомендації місцевому населенню з ефективної боротьби з ними.

Першою й єдиною в Росії науковою установою на той час була Полтавська сільськогосподарська дослідна станція. Родовід станції започаткований листопадом 1884 року, коли за ініціативою Полтавського сільськогосподарського товариства, на підставі громадсько-державного статусу було створено перше в Росії Полтавське дослідне поле, результати досліджень якого заслужено вважаються витоками вітчизняної ентомології. Саме в цій установі 20 липня 1910 року був створений відділ сільськогосподарської ентомології, а завідуючим було запрошено кваліфікованого спеціаліста-ентомолога Миколу Васильовича Курдюмова.

Із Харкова, де М. Курдюмов працював раніше, він привіз власну невелику колекцію комах, започатковану у 1907-1908 роках. На її основі з часом була створена цінна колекція шкідників, якою колектив лабораторії пишається й зараз, продовжує її підтримувати й поповнювати. Головними помічниками М. Курдюмова стали О. Знаменський і А. Колобова. Вони здійснили важливу роботу з визначення величезної кількості видів комах, актуальну донині.

За період 1910-1914 років під керівництвом М. Курдюмова ентомологічним колективом опубліковано понад 30 наукових праць. Найвідоміша праця М. Курдюмова «Главнейшие насекомые, вредящие зерновым злакам в Средней и Южной России» (1913 р.), не втратила своєї актуальності й зараз. У ній автор дав біологічну характеристику понад 70-ти шкідникам зернових культур.

Микола Курдюмов працював на станції до 1914 року. А коли розпочалася Перша світова війна, добровольцем пішов на фронт, де загинув у 1917 році.

У 1914 році для допомоги селянам у кожній губернії створили ентомологічні бюро. З’явилося таке і в Полтаві. Однак не всі співробітники цих бюро мали достатню кваліфікацію, щоб визначити всіх шкідників чи розпізнати хвороби рослин. Тому зверталися до фахівців Полтавської дослідної станції. В усіх куточках царської, а потім — радянської Росії працювали понад 1000 так званих кореспондентів, які збирали комах, пошкоджені рослини і надсилали у Полтаву. Дотепер тут збереглися невеличкі посилочки, за зворотніми адресами на яких можна вивчати географію колишньої імперії. Полтавські ентомологи визначали, з яким саме шкідником чи хворобою мають справу, повідомляли про це кореспондентів на місцях. За рахунок цих посилочок поповнювалася й колекція комах. Тож тут є жуки й метелики не лише з України, але й із Середньої Азії, Росії та інших країв.

До речі, захистом рослин дуже цікавився видатний вчений Микола Іванович Вавилов. Тут, у Полтаві, під час практики 1910 року він закінчив і опублікував свою статтю про слимаків, яку розпочав писати в Тимірязівській сільгоспакадемії. Три його наступні наукові роботи також стосувалися цієї тематики — у них він пише про протравлювання насіння, зараженого головнею, і боротьбу з бур’яном осотом. Щоб зберегти пам’ять про ті часи, на Старому хуторі, де й зараз працює лабораторія, створили невеличкий музей. В одній із кімнат все так само, як було за часів М. Курдюмова і М. Вавилова. Тут стоять оригінальні шафи, стіл, стільці. На столі — зразки комах, готові для дослідження, поруч — інструменти для роботи ентомологів. У шафах — видані в першій половині минулого століття наукові труди. А поруч із будинком лабораторії росте каштан М.І. Вавилова — дерево, під яким часто бесідували вчені й тодішні студенти-практиканти. Кілька років тому дерево стало об’єктом природно-заповідного фонду області, тож тепер цю живу пам’ятку охороняє закон.

У перші роки після Великої Вітчизняної війни дослідження у відділі захисту рослин проводилися під керівництвом А. Колобової. Було зареєстровано 200 видів шкідників багаторічних трав, серед них зовсім невивчені, — квітковий, бруньковий і бобовий комарики, галовий тіхіус, бруньковий і стебловий апіони, мінуючі мухи, листокрутки й люцернова міль. Вивчено комплекс шкідників еспарцету (визначено близько 40 видів). Фітопатологічні дослідження проводила Н. Турукіна.

З 1962 року відділ захисту рослин під керівництвом Т. Гокунь продовжував роботу з вивчення комплексу шкідливих організмів, їх біології, поширення та заходів боротьби з ними. З 1970 року розпочато систематичне вивчення впливу рекомендованих в області сівозмін на динаміку чисельності і шкідливості головних шкідників та хвороб польових культур, особливо кукурудзи та гороху.

Тривалий час (1968-1992 роки) у лабораторії працювали над вирішенням питань передпосівного протруювання насіння в боротьбі з захворюваннями сходів і збереженням стійкості рослин упродовж усієї вегетації.

З 1987 року більше уваги стали приділяти складовим інтегрованого захисту польових культур, які включали біологічні, агротехнічні та альтернативні (обробка насіння) методи захисту рослин із мінімальним використанням хімічних засобів.

Звісно, нинішнє покоління ентомологів живе не лише пам’яттю знаменитих попередників. Юрій Білявський розповів, що, продовжуючи традиції, теперішній директор Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.І. Вавилова НААНУ Іван Чекрізов багато уваги приділяє подальшому розвитку ентомологічних досліджень.

Лабораторія агроекології та захисту рослин Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.І. Вавилова

Зараз науковці лабораторії проводять дослідження з впливу біологічної і альтернативної систем удобрення на фітосанітарний стан посівів, урожайність та якість насіння озимої пшениці і сої. Проводиться моніторинг фітосанітарного стану посівів польових культур у Полтавській області та надаються необхідні рекомендації із захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів.

У найстарішій лабораторії часто бувають закордонні вчені, студенти сільськогосподарських навчальних закладів, наукові співробітники, учасники наукових семінарів та конференцій. Студенти агрономічного факультету Полтавської державної аграрної академії щорічно проходять тут навчально-виробничу практику.

Ганна КОЗЕЛЬСЬКА, «Полтавщина»