26 червня відзначається Міжнародний день боротьби із зловживанням наркотиками

Наркозалежність стала однією з головних світових проблем, що торкається всіх аспектів розвитку суспільства. Існують найрізноманітніші теорії про причини її виникнення. Всіх їх поєднує те, що наркозалежність тотально вражає особистість та змінює систему цінностей людини.

До виробників і розповсюджувачів наркотичних речовин застосовують різні за своєю суворістю санкції. У деяких країнах Європи — Австрії, Франції і Швейцарії — за їх виробництво і поширення загрожує термін позбавлення волі до 20 років, у Данії і Німеччині — до 15, у Швеції — до 10, Угорщині — до 8, Польщі — понад 7, Італії — від 2 до 20, у Великобританії, Греції та Австралії зловмисники ризикують одержати довічне ув’язнення. Законодавство Франції, Греції, Австралії і Швейцарії карає за саме вживання наркотичних речовин. Тому туристи в цих країнах, які вживали це зілля, легко можуть опинитися на лаві підсудних просто через незнання. Законодавством Індії, Бангладешу, Індонезії, Ірану, Малайзії, Південної Кореї, Таїланду, Туреччини, Єгипту, Саудівської Аравії та інших країн за виробництво і поширення наркотичних речовин передбачена навіть страта.

Протягом століть людство поступово підійшло до розуміння того, що проблему наркозалежності не можна розглядати без урахування відносин батьків і дітей. Важливо знати, які психолого-педагогічні помилки можуть допускати батьки, мимоволі підштовхуючи підлітка до наркотиків. При гармонійних відносинах відсутні внутрішньо сімейні причини залучення підлітка до наркотиків. Крім того, у таких родинах формується висока стійкість до впливу асоціальних вуличних компаній. Підліток переживає бурхливий статевий та інтелектуальний розвиток. Динамічно розвиваються емоційність та самосвідомість. Підліток прощається з дитинством і починає готуватись до дорослого життя. Цей процес може проходити досить драматично, супроводжуватися підвищенням тривожності або, навпаки, агресивності. Тоді підліток може сам чи в компанії спробувати наркотичні речовини, вважаючи його за транквілізатор, що знижує тривожність у спілкуванні з дійсністю або,сприймаючи його як символ «дорослості», що підвищує його авторитет. Дорослі мають схильність переоцінювати благополуччя своїх взаємин із підлітками. Останні при всьому максималізмі їхніх суджень і зовнішній самодостатності дуже часто переживають труднощі організації свого дозвілля.

Якщо батьки і вчителі не допомагають підлітку заповнити порожнечу, що створюється у вільний час, «послугу» можуть надати знайомі, які вживають наркотики. Відносини батьків і дітей не завжди гармонійні. Чим більший ступінь їхньої дисгармонії,тим вищий ризик залучення підлітків до наркотиків. Можна виділити три форми порушення батьківських відносин у родинах, де підлітки мали перший досвід вживання наркотичних речовин.

Перша форма — жорстокість у спілкування з підлітком. Родини даної категорії неоднорідні, агресія виявляється через фізичне насильство, словесні образи і приниження, через виховання підлітка у «залізному кулаці». При емоційній напрузі і жорстокому поводженні підліток вдається до наркотиків, тому що почуває себе виштовхнутим з родини в асоціальне середовище або перебуває в ілюзорних пошуках відсутньої поваги, розуміння і тепла.

Друга форма — нерозуміння вікових особливостей дитини. Самосвідомість підлітка нерідко формується драматично і суперечливо. Тому підліток починає вживати наркотичні речовини, щоб зняти тривожність, що виникає внаслідок прискореного статевого й інтелектуального розвитку. Батьки не здатні психологічно правильно реагувати і обмежуються покараннями, обвинуваченнями і моралізацією. У цій ситуації підліток змушений самостійно, часто через ланцюг помилок, формувати своє ставлення до наркотиків.

Третя група — низький авторитет батьків, коли у підлітка не сформований внутрішній діалог з батьками, з їхнім досвідом і життєвою позицією. Така дитина менш захищена від тиску соціального мікросередовища, де вживається смертоносне зілля. На питання батьків, як треба виховувати дитину, щоб вона не стала наркозалежною, відповісти досить непросто. Головне — виховувати її загартованою, рішучою, мужньою, чесною, працьовитою, відповідальною, освіченою та людяною. Тоді навряд чи вона стане наркозалежною. Самі ж батьки також не повинні зловживати алкоголем і наркотичними речовинами. Вони мають намагатися зрозуміти дитину, переконати її, що не всі бажання будуть негайно задовольнятися.

Підліток зобов’язаний розуміти, що здійснення його примх відбувається не відразу і не завжди. Для цього необхідно докласти зусиль, що в обмін на виконання бажання він повинен нести певну відповідальність у родині або перед друзями. І, звичайно, кожен підліток повинен мати таке місце, де можна не боятися дихати вільно, де можна бути самим собою, де ніхто і ніколи не скривдить. Таким місцем повинен стати рідний дім.

Шановні батьки!

Ви можете допомогти мені вирости здоровою і щасливою людиною! Для цього:

1. Не порівнюйте мене з іншими, не говоріть: «У всіх діти як діти, чому ти не такий?». Я маю право бути іншим і навіть недосконалим!
2. Не руйнуйте мої надії, не говоріть: «З тебе нічого путнього не виросте!». Я хочу вірити, що в цьому житті я чогось досягну!
3. Не вказуйте, що я повинен почувати, не говоріть: «Чого так плакати?» чи «Чого ти так смієшся?». Я потребую вашої уваги.
4. Не вказуйте, що я повинен робити, не говоріть: «Негайно прибирай», «Роби те, що я тобі кажу!». Я хочу, щоб мене зацікавили! Я можу з вами знайти спільну мову, навіть якщо я маленький!
5. Не викликайте в мене відчуття провини, не говоріть: «Через тебе в моєму житті нічого не складається!», «Через тебе в домі скандали». Я не відповідаю за проблеми дорослих!
6. Не загрожуйте мені і не лякайте мене, не говоріть: «Якщо ти так зробиш, то я тебе суворо покараю!». Тоді мені здається, що світ злий і непривітний.
7. Не підкуповуйте мене, не говоріть: «Я люблю тебе, тільки якщо ти добре будеш поводитися, я куплю тобі за це цукерок». Я хочу вашої любові без будь-яких умов!
8. Не кривіть мене, не висміюйте мої якості, не говоріть: «І в кого ти такий тупий?», «Ти так працюєш, як мокре горить!». Я хочу думати про себе тільки гарне!

Наталія КАДЖАЯ, завідуюча стаціонарним відділенням № 3 Полтавського обласного наркологічного диспансеру