Юрій Бублик: 26 сіл і селищ Полтавського району: проблеми, приємності та зниклий голова

Пленарних засідань в останній тиждень травня не було. А це значить, що була можливість активно попрацювати на окрузі.

Як я вже зазначав раніше, скрізь ми намагалися побачити, чим зараз живуть люди у цих селах. Тому заходили не тільки до голови сільради, але відвідали всі школи, клуби, ФАПи, амбулаторії та дитсадочки, спілкувалися з їх колективами. Не відкрию нового, якщо скажу, що в своїй більшості стан цих приміщень бажає кращого. При цьому села обмежені у своїх бюджетах і не можуть собі дозволити капітального ремонту цих приміщень. 

Проблеми: дороги, дахи, залучення коштів та культурне дозвілля

Основні проблеми, з якими стикаються мешканці району, такі:

1. Дороги у катастрофічному стані. Там де райавтодор чи громада утримують — більш-менш. Там де не дійшли руки чи фінансування — страх Божий;
2. Плоскі дахи всіх комунальних закладів (шкіл, дитсадків, клубів) — це пожирачі коштів. Щороку на ремонт смоляних дахів виділяють гроші з бюджету. Але минає якийсь час, через перепад температур чи ще через щось утворюються тріщини — і вода знову заливає приміщення. Вихід один: міняти плоскі дахи на шатрові. Так, це затратно, але це вже на 20-40 років (а то й більше) гарантований результат.
3. Там, де сільський голова і громада знайшли порозуміння із тими, хто обробляє їх землі і заробляє на цьому — там є залучення коштів на соціальні проекти. Там, де були неспроможні це зробити, або спеціально чомусь уникали співпраці — умови жахливі.
4. У кожній сільській раді є музей, здебільшого — у занедбаному стані. Жаль, що втрачаємо пам’ять про минулі покоління.
5. У більшості сіл зачинені бібліотеки. Навіть у робочий час. Табличка каже — відчинено, а на дверях замок.  Вже після опублікування цієї статті, нас було повідомлено, що у понеділок всі бібліотекарі перебували на семінарі. Далі діяв людських фактор, тому деякі бібліотеки і були зачинені.

Трохи позитиву і «богатирського сорому»

Є що згадати і хороше. Приємно, що діє потужне господарство у село Степне. У ньому вкотре відвідали Музей рушника. Приємно вразила школа у селі Тахтаулове. Вхід до неї гарно розмальований, на колонах написані мудрі вислови — для школярів це має не лише естетичне, а й просвітницьке значення. У клубі Новоселівки місцевим художником також дуже гарно розмальовані стіни.

Голові райради Оксані Гончаренко та голові райдержадміністрації Ігорю Карімову з гордістю продемонстрував рідну Ковалівку. Кажуть, що вражені комунальним пляжем «Берег Свободи». Продемонстрували, як за сприяння братів Бубликів будується дитсадочок, здійснюються інші реформи.

І про дивне. Сільський голова Супрунівки Володимир Богатир чомусь засоромився побачити нашу делегацію у себе, тому за півгодини до зустрічі «зник у невідомому напрямку».

Який наслідок моїх поїздок Полтавським районом? 

Основне те, що намічено нові плани подолання побачених негараздів. А якщо громади активно прагнутимуть змін — допоможу, навчу і разом ми досягнемо більшого.

Юрій БУБЛИК, народний депутат України