Полтавець продав за 20 тисяч доларів не свою квартиру, за що отримав 5 років тюрми

Відбулося засідання Октябрського райсуду Полтави, де розглянули кримінальне провадження за обвинуваченням полтавця, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 190 (Шахрайство) та ч. 4 ст. 358 КК України (Підроблення документів).

Суд встановив, що обвинувачений 28.07.2014 року, перебуваючи в кабінеті приватного нотаріуса за адресою: м. Полтава, пров. Піонерський, 4, умисно, використовуючи завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтво від 07 липня 1994 року про право власності на квартиру загальною площею 34,8 кв. м та довідку від 25.07.2014 року КП «ЖЕО № 2» про його відповідну реєстрацію, шляхом обману, удаючи відповідно договору продаж цієї квартири, як власником, потерпілому, заволодів його грошима в сумі 20000 доларів США (за курсом НБУ становили 237 167 грн. 66 коп.).

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України не визнав, мотивуючи, що він не був обізнаний про те, що документи на житло підроблені. За ч.3 ст.190 КК України свою вину визнав частково, вважаючи, що не мав умислу на вчинення злочину. Показав суду, що наприкінці червня — початку липня 2014 року йому потрібні були гроші і на Центральному ринку Полтави він зустрів невідомого чоловіка, який дав йому номер телефону того хто зможе допомогти йому в цьому. Попередньо зв’язавшись по мобільному телефону, він біля ріелторської контори по вул. Фрунзе у Полтаві зустрівся із невідомими чоловіками. Вони йому сказали, що хочуть продати квартиру та він має стати продавцем і дали йому відповідні документи, пояснивши, що із ними він має підійти до ріелтора. Він погодився та, підійшовши до ріелтора, надав їй відповідні документи. У призначений день — в середині липня 2014 року він прийшов до того ж ріелтора, оскільки вона повідомила йому, що знайшла клієнта на квартиру. Однак цього дня угода не відбулася, оскільки з’ясувалось, що його майно по базі даних вважалось під арештом і необхідна була довідка про те, що арешт із майна знятий. Далі він з’їздив до державного виконавця, отримав відповідну довідку та вчергове була призначена дата угоди.

28.07.2014 року він знову прийшов до ріелтора, де також поруч були посередники-«помічники» та звідти пішли до нотаріуса, офіс якого був неподалік. Там перевірили усі документи. При цьому не вистачало довідки із БТІ, яку принесла ріелтор. Потім він підписав договір купівлі-продажу та отримав від покупця 20000 доларів США, про що власноручно написав розписку. Коли вийшов на вулицю, віддав вказану суму чоловікам, які дали йому за роботу, як довіреній особі 200 доларів США. Також зазначив, що власником житла, вказаного в документах, які були надані нотаріусу, він не був. Указаної квартири він не бачив, її місцезнаходження не знає, ключів від неї також не мав, тому нікому її не показував. У вересні 2014 року він виїхав у Москву на заробітки, а коли повернувся — його затримали.

Окрім часткового визнання обвинуваченим своєї провини, його вина за пред’явленим обвинуваченням у повному обсязі доведена безпосередньо дослідженими судом доказами.

Сукупність зібраних у справі доказів очевидно, «поза розумним сумнівом» підтверджує винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів. З огляду на це, його часткове визнання провини з мотивів відсутності умислу на вчинення протиправних дій розцінюється судом, як намагання применшити свою відповідальність за вчинене.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд ухвалив:

Обвинуваченого визнати винуватим за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст.190 КК України і призначити йому покарання:

•  за ч. 4 ст. 358 КК України 5 місяців арешту;
•  за ч. 3 ст. 190 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Стягнути із обвинуваченого на користь потерпілого п’ятсот п’ятдесят сім тисяч п’ятдесят три гривні матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди, а також дванадцять тисяч п’ятсот гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути із обвинуваченого на користь держави чотири тисячі чотириста сорок п’ять гривень витрат на залучення експерта.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»