Кандидат на посаду ректора ПНПУ назвав виш духовним брендом Полтавщини

Минулого тижня «Полтавщина» писала, як свої передвиборчі програми на вакантну посаду ректора ПНПУ представили священик Василь Фазан, професор Леонід Булава, та професор Марина Гриньова. Всі вони згадували проблеми університету. Зокрема, виділили такі основні з них:

• університет бідний;
• низький рейтинг серед інших українських ВНЗ;
• непрозора фінансова політика;
• занедбаний матеріальний стан університету, гуртожитків;
• студентам нецікаво вчитися і вони не цікавляться внутрішнім життям університету;
• університет не приймає активну участь в міжнародних програмах, не залучає гранти, інвестиції та ін.

У теперішнього ректора і кандидата на цю посаду Миколи Степаненка інший погляд на ситуацію в університеті. 22 лютого свою програму він представив для студентів, які отримали право голосу на виборах.

Він заперечив, що в ПНПУ є проблеми. На його думку, за останній час, ПНПУ став флагманом педагогічної освіти України. Ректор вважає, що якість освіти і науки покращилася, а фінансовий розвиток очевидний. За його ректорства університет отримав статус «національний» і на державному рівні відсвяткував 100-річний ювілей.

— За час нашої роботи університет увійшов до багатьох національних і міжнародних рейтингів. Університет у 2010 році увійшов в ТОП 200 найкращих університетів України. Тоді ми займали останнє місце в цьому списку — сьогодні 182. Повірте, це високий показник, — сказав Микола Степаненко.

Микола Степаненко прокоментував заяви інших кандидатів, які говорили, що університет не веде активну міжнародну співпрацю:

— Я не можу сказати, що міжнародної співпраці немає — вона є. За останні роки ми активізували цей вид діяльності. У нас розгалужена мережа міжнародної діяльності. 11 випускників ПНПУ вибороли міжнародні гранти. А сьогодні викладач англійської Тетяна Луньова виборола ще один грант на навчання у Великобританії. Ми тримаємо зв’язки з Австрією, Німеччиною, США і іншими державами.

Микола Степаненко відповів на критику, що університет бідний і веде непрозору фінансову діяльність.

— У нас ніколи не було затримок з виплатою заробітних плат і стипендій студентам. Тим більше, при такій ситуації у державі. Коли у викладача є зарплата, а у студента в кишені лежить стипендія, тоді можна говорити про все інше. Головне — комфортно почувати себе в університеті.

Щодо інформації про те, що корпуси і гуртожитки занедбані і давно не ремонтувались Степаненко відповів наступне:

— От інші говорять: «Завтра у нас будуть гроші, ми перекриємо всі дахи, відремонтуємо всі споруди» — та не буде цього. Хтось каже, що завтра зробить капітальний ремонт гуртожитків, посадить парк між корпусами. Такого говорити не можна, бо там під землею бункер. Я би міг вам сказати, що перекрию вул. Остроградського, попиляю всі дерева, зроблю покриття, зроблю курилки і кафешки, щоб ви відпочивали — цього не буде. Я говоритиму про реальні речі, у мене немає в програмі «домогтися», «вдосконалити», «поліпшити».

— У нас є фінансова стабільність і колегіальне прийняття рішень. Я з впевненістю заявляю — фінансова прозорість у нас є. І це передбачено державою.

Микола Степаненко заявив, що і студенти в ПНПУ не пасивні, активно приймають участь у житті університету і він ними пишається:

— Кажуть, що у нас студенти зачучверені, гуртожитки погані, знань немає... Звідки тоді іде лідерство наше? Мені прикро чути, коли кажуть, що нашому студентству нудно, нібито наше студентство недосконале, нібито нашому студентству бракує самостійності і демократичності — я такого не запримітив за 7 років своєї діяльності.

У своєму передвиборчому виступі ректор згадав, як керував університетом під час Майдану:

— Чи скаже хтось, що ректор діяв недемократично, вдавався до репресивних заходів стосовно студентів? А умови були дуже складні. Були вибори, були перевибори, революції і відповідальність велика лежала на ректорові. У нас осередки були відповідні, у нас студенти діяли по-особливому. Згадайте наших хлопців на Майдані, на передовій в АТО. Це все нормально, в цивілізованому суспільстві так і повинно бути. Я не зачиняв ворота, я не ходив по гуртожитках, не заставляв викладачів це робити. Я розумів — студентство наше свідоме, політично орієнтується правильно, має свою думку, і ми не можемо повертати їх у бажане комусь русло.

Коли ректор попросив задавати йому запитання, один із присутніх студентів, встав і подякував ректору за те, що в університеті немає корупції. На це Микола Степаненко відповів:

— Мені подобається епітет «чесний університет». Я працював над цим. У церкві і в освіті повинна бути совість, честь і прихисток для порядної людини.

Голова студентської ради ПНПУ Ксенія Лашенкова, задала таке питання ректору:

— Ви закінчили навчання у нашому університеті і у вас було зі всіх предметів «відмінно». Ми не полінувалися, знайшли ваш диплом і додаток від диплому. Тоді була інша ідеологія — ідеологія партії. Ви вчили труди Леніна і по всьому цьому отримали «відмінно». Скажіть, як ви тоді були патріотом? Якщо у вас «відмінно», ви прихильник тієї ідеології. І як ви тепер позиціонуєте себе як патріот?

— У мене і справді жодної четвірки не було, але я дуже багато працював. Це була роздвоєна свідомість, це був вплив, який роками втілювався. Але сила українства, коли наша держава стала незалежною — перемогла. Я був як і всі. І вчив, як і всі історію партії , але я читав Дрозда, Шевчука, Ліну Костенко. Я шукав Марусю Чурай і шістдесятників. В душі був поклик до чогось іншого, — відповів Микола Степаненко.

На сам кінець Микола Степаненко підсумував:

— У нас немає газу, у нас немає нафти, але у нас є духовний потенціал. Ми духовний центр Полтавщини. Педагогічний національний університет є духовним брендом, духовним осердям на Полтавщині. Тут зібралися гарні на смак інтелектуальні і духовні студенти, які мають достойних викладачів.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»