Розмір тексту

Несолодке життя. Історія хворої на цукровий діабет Наталі

Наталя Василівна Наталя Василівна

Полтавці Наталі 56 років, і вона — діабетик. Жінка виростила двох чудових доньок, зараз — допомагає з онуками. Наталя каже, що вони — її найбільша радість у житті.

— Десь шість років тому, — каже жінка, — у мене діагностували діабет. Я сама попросила, щоб перевірили кров на цукор. Я тоді була у Києві, на обстеженні щитовидки. Мені ніхто нічого не казав, що треба обстежувати, не пропонували — я сама попросила, — пояснює Наталя. — І коли побачили рівень цукру в крові — зрозуміла все. Поставили діагноз — діабет другого типу, призначили лікування, — додає.

Таких, як Наталя, у Полтаві понад десять тисяч. Близько 90% випадків — це діабет другого типу, його ще називають інсулінонезалежним або «діабетом дорослих». При цьому захворюванні тканини тіла втрачають здатність реагувати на інсулін. Хворіють на нього переважно люди старшого віку. Втім, останні роки збільшується захворюваність на діабет другого типу і серед людей 20-30 років.

Коли Наталя дізналася про свій діагноз, ніяких особливих думок про це у неї не виникло.

— Просто прийшло розуміння: діабет другого типу, отже — прийматиму таблетки, — каже жінка. — А що ж іще робити? Якихось жалісливих думок не було. Але розуміння, що щось зміниться, прийшло.

Спочатку вона приймала таблетки, які привели цукор до норми. Спочатку призначили «Діабетон». Жінка каже, що з тими таблетками проблем не виникало, вони швидко допомогли. Але пізніше довелося все одно перейти на інсулін.

Це змінило спосіб життя Наталі.

— Довелося дотримуватися дієти. Звернути увагу на здоров’я, харчування, — пояснює вона. — При діабеті не можна ні жирного, ні дуже солоного, ні копченого, ні солодкого, ні хлібобулочних виробів. Треба більше рухатися, і водночас щоб без перенавантаження на організм.

Як правило, правильне харчування допомагає нормалізувати вуглеводний обмін організму і знизити виробництво цукру на рівні печінки. А от для лікування більш пізніх стадій цукрового діабету вже застосовують лікарські препарати.

— Я була до цього готова, — зізнається Наталя. — Дуже кардинально свій спосіб життя я не змінила. Але опинилася у ситуації, коли потрібно постійно приймати таблетки. Хоча рік тому мене взагалі перевели на інсулін. Тепер я набагато більше залежна від часу. Але до всього звикаєш, і прийом інсуліну по годинах вже увійшов у звичку.

Жінка стверджує, що місцеві чиновники про пацієнтів не турбуються. І справді: у Полтаві не проводять навіть навчання, як уникнути тієї чи іншої хвороби, як правильно лікуватися, харчуватися, займатися спортом.

— Ми покладаємося тільки самі на себе, — вважає Наталя. — Я перейшла на інсулін рік тому. Все стало інакше, і трохи складніше. Діставати його у комунальних аптеках важко, — пояснює жінка. — Перед новим роком у них були страшні перебої з інсуліном, а він життєво необхідний хворим. Той вид, який я приймаю — «Інсулон», — було ще важче дістати, — додає вона.

Випадок Наталі — не поодинокий, але у своєму роді унікальний. У більшості випадків цукровий діабет визначається тоді, коли пацієнт вже має ускладнення, тобто приблизно через 5-7 років після початку хвороби. На відміну від багатьох інших людей, яким діагностували діабет, коли цукрозанижувальні препарати призначати пізно, жінка сама потурбувалася про це і пройшла обстеження. Її випадок — це приклад людини, якій небайдуже своє здоров’я. Шкода, що місцева влада не турбується про таких людей.

Ольга РІЗНИК

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему