Україні й українцям залишилося страждати шість із половиною років?

У минулому — військовослужбовець, нині — 72-річний пенсіонер Володимир Турівний з Полтави розповідає, що чотири роки тому він надумав зробити прибудову до свого будинку на Червоному Шляху, почав довбати стіну — і натрапив на нішу...

У ніші зберігалися не скарби, а старий щоденник Володимирового діда, який свого часу закінчив у Києві військове училище, і йому присвоїли звання лейтенанта — а тут якраз почалась революція, точніше — жовтневий переворот 1917 року.

— І тоді дід мій потрапив до армії Симона Петлюри, — розповідає Володимир Турівний, — він не був ні в яких політичних організаціях, але хотів народної влади без комуністів. В армії УНР дід воював за Україну. Яка б влада не була — чи гетьман Скоропадський, чи Петлюра — дід боровся за Україну. Хотів, щоб вільно пройшли вибори, щоб люди кого захотіли — того обрали. Комуністів ніхто не обирав — обирали есерів, кадетів, представників селян... Тоді Ленін вирішив узяти владу.

Уважно прочитавши дідів щоденник, Володимир Миколайович написав по ньому книгу. Це перша літературна спроба колишнього військового, але, як сам каже, у школі він писав твори на «відмінно»...

Книга «Пророкування діда Остапа» вийшла друком у видавництві «Асмі», нещодавно відбулася її презентація.

«Пророкування діда Остапа»

— Я переповів описане в щоденнику дідом, щоб молодь знала, що в дійсності відбувалося в нашій історії, — говорить автор.

Володимир Турівний живе на Червоному Шляху від самого народження, не рахуючи років навчання і служби. Діда свого він не знав — лише родичі розповідали, що того заарештували і везли в Сибір, але заарештований зумів утекти, йшов по тайзі, знайшов тіло якогось мисливця, роздертого ведмедем, узяв його зброю... Далі пішов на станцію, де натрапив на якогось комуніста, застосував силу — і вже з документами того комуніста поїхав в Україну... Родом він був із Дніпропетровської області:

— Звідти мої родичі по батькові, — пояснює Володимир Турівний.

«ВИ ХОЧЕТЕ КОМУНІЗМУ? — БЕРІТЬ. МУЧИТИМЕТЕСЯ СТО РОКІВ...»

— Я цього не написав у книзі, але в щоденнику описаний випадок, як одного разу петлюрівці, серед яких був мій дід, ішли зі сторони Донбасу на Полтаву і зупинилися в красивому українському селі. Один з них захворів на розлад шлунку, і вояки стали в людей питати: чи є десь поблизу лікар? Їм відповіли: «Лікаря немає, але у нас є дід Остап — він краще за лікарів вилікує». І справді, вилікував. А ще виявилося, що в цього діда Остапа є дар провидця. Він сказав, звертаючись не до петлюрівців, які поряд стояли, а до невидимої маси народу: «Ви хочете комунізму? — Беріть. Мучитиметеся сто років». За словами діда Остапа, Бог покарав народ, який прийняв владу більшовиків-безбожників, на сто років. І Україні, за його пророцтвом, мучитися доведеться до 2017 року. А в 2017 році муки закінчаться, і потім — запевнив провидець — в Україні жити стане краще, ніж у будь якій іншій країні світу.

ВОЛОДИМИРУ ТУРІВНОМУ РАДЯТЬ НАПИСАТИ ЩЕ ПРО РОЛЬ ПОЛТАВЦІВ У НАСАДЖЕННІ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В КОНГО

Оскільки після закінчення Московського вищого загальновійськового училища молодий офіцер Володимир Турівний служив у Конго, учитель і художник з Новоселівки Полтавського району Іван Юхно порадив йому написати нову книжку — «про роль полтавців у насадженні радянської влади в Конго».

— Навіщо нам були потрібні країни Африки? Навіщо Радянському Союзу знадобилися Єгипет, Сомалі, Ангола, Конго? — запитав Іван Олександрович. — Ми туди возили гроші валізами, щоб вони там робили перевороти й будували комунізм — вони гроші брали, а...

Володимир Турівний усміхнувся, згадавши про свою службу в Конго:

— Як ми там танцювали рок-н-рол з негритянками! Під музику Елвіса Преслі.

І вже серйозно продовжив розповідь:

— Біля двох років ми там пробули, а потім нам сказали: «Ви йдіть...». Самі, мовляв, комунізм тут побудуємо. Коли ми пішли, вони відразу вбили Патріса Лумумбу — і побудова комунізму закінчилась...

Щодо запропонованої вчителем ідеї написання нової книги Володимир Миколайович сказав:

— У мене дуже цікаві задуми є. Якщо зберу якісь гроші — видам нову книжку.

Звичайно, знаходити спонсорів на видання книжок сьогодні дуже важко. Але Володимир Турівний ніколи не втрачає оптимізму. Він в усьому такий:

— Мені 72 роки, я на пенсії, але ще в футбол бігаю, на танці ходжу, — каже.

Стиль викладу матеріалу в книзі Володимира Турівного досить цікавий і вдало вибраний: навіть Микола Гоголь вдався свого часу до такого прийому (розповіді Рудого Панька у «Вечорах на хуторі біля Диканьки»).

Що ж до пророцтва діда Остапа, учитель Іван Юхно, який підказав Володимиру Турівному тему для нової книги, дав своє пояснення:

— Чому Мойсей тягав своє плем’я пустелею сорок років? — Поки вмре останній раб...

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»