Підлітковий фантом коротеньких штанців у Полтавській міській раді
Італійська традиція — носити хлопчикам коротенькі штани — могла б стати в нагоді окремим «громадським активістам»
Насправді ніхто не знає коли людство винайшло штани. Донедавна у віддалених районах Італії існувала традиція — хлопчаки до встановленого віку повинні були ходити виключно у таких собі коротеньких штанцях на матер’яних підтяжках. Опісля виповнення 14 років хлопець вважався дорослим, а відтак наділявся певними сімейними обов’язками та відповідальністю за їх виконання і разом з тим наділявся правом носити довгі штани. Це було дуже зручно бо побачивши коротенькі штанці люди знали, що мають справу з безтурботними дітлахами, а тому і поводились з ними відповідно.
Непогана традиція візуальної ідентифікації. Вона могла би знайти своє застосування і у нас в Полтаві. Скажімо, громадський діяч, не обтяжений конкретними посадовими обов’язками та відповідальністю, не зв’язаний з громадою ніякими обіцянками, «висмоктуючий з пальця» свої щоденні маршрути та завдання може собі дозволити поводитись як заманеться. Тобто, як італійський хлопчик. А тому міг би носити відмітний знак — коротенькі штанці. Але, після його обрання депутатом, такий діяч зобов’язаний залишити попередні звички і вдягнувши довгі штани приступити до конкретної роботи. Хоча, дивлячись на деяких новообраних справляється враження, що «громадське діяцтво» вже так глибоко в них укорінилось, що стало наріжним каменем натури. Прибери його і нічого не залишиться.
Про що це усе? Та про те, що дехто з новообраних депутатів, особливо з найбільш галасливих так і не усвідомили, що стали депутатами і продовжують поводитись як громадські діячі.
Так, нещодавно новообраний безробітний Сергій Чередніченко півдня чинив допит заступниці начальника управління освіти міськвиконкому Ірині Надіній, намагаючись будь за що вирвати з неї щиросердечне зізнання про цукор закуплений для дитсадкових їдалень. При усьому цьому, тендер на закупівлі проводився і проводиться у повній відповідності до чинного законодавства та під суворим наглядом державних контролюючих органів. Отже, візит Чередніченка завідомо не міг мати жодного впливу на процес, оскільки немає у Сергія повноважень змінювати норми чинного законодавства. Натомість, вийшовши від освітян та не обтяжуючись докорами сумління «громадський діяч» депутат Чередніченко на камеру кишенькового телеканалу свого керманича «ІРТ» збрехав, що все таки змусив знизити ціну закупівель. Такі дії, скоріш за усе розраховані на абсолютно непідготовленого глядача, а сама ситуація чимось нагадує відоме народне прислів’я про караван, який має завдання іти та собак, які намагаються перешкоджати його ході.
І такі приклади не поодинокі.
Ще один з новообраних громадських діячів Олександр Шамота, керуючись формами та методами свого тезки Сашка Масюка, знаменитого, не тільки на теренах Полтавщини, а й далеко за її межами, на сесії Ленінської районної ради гучними викриками фактично зривав виступи інших депутатів.
Що це, демократія? Мабуть ні, бо демократія це не попрання законів суспільної моралі і не стільки можливість реалізації своїх власних прав, скільки не порушення своїми діями прав інших громадян.
Що це, робота депутата? Чи продовження самомилування перед телекамерами та задурманення людських мізків власною значущістю.
Цікаво було б дізнатись, а чи міг би хто з так званих «громадських діячів» показати, що саме ним зроблено для Полтави чи для полтавців (галас на сесіях, бігання по столам, рубання дверей та катання на капотах не враховується).
Шановні депутати, вихідці з когорти громадських діячів, полтавці вже втомилися від виборчих перегонів і чекають від вас конкретної роботи. Вам потрібно усвідомити одну річ. Тепер усі недоліки та промахи в роботі міської влади — це не чиїсь, а саме ваші промахи і недоліки, бо тепер ви і є влада. Закінчились часи самореклами та піар-ходів. Багатьох з вас пообирали як «котів у мішку», тож, своєю планомірною та конкретною роботою на благо Полтави доведіть містянам, що вони не помилились. Тепер не важливо який рівень вашого IQ, не важливо з якої ви партії, бо усі ви в однаковій мірі будете винними, якщо в місті не працюватимуть програми. Бо це вам територіальна громада довірила місто і саме ви будете проходити люстрацію наступними виборами (щоправда може хтось і раніше, і не виборами). Але, якщо для декого з вас, тягар депутатства з його щоденною кропіткою роботою здається занадто буденним, а громадська робота більш цікавою, то нехай складе депутатські повноваження і знову надіне такі звичні рідненькі коротенькі штанці.