Йосип Вінський проти штучного обмеження участі нових партій у виборах органів місцевого самоврядування

Йосип Вінський коротко про модель (ефект) Шерифа:

Максимальна кількість місцевих посад призначаються безпосередньо населенням. Я твердо переконаний, що ми мусимо в себе запровадити інституцію, яка в Америці називається інституція Шерифа і обирати Шерифа має місцеве населення. І функція Шерифа має бути не така, яка є сьогодні в міліції, коли міліція є інструментом тиску на місцеве населення, а функція Шерифа має бути захист місцевої громади від бандитів, рекетирів. Ключова позиція в цьому, це питання контролю місцевої влади. Цього сьогодні взагалі немає.

Ми сьогодні ведемо дискусію: 4 чи 5 років мають бути мери. Я не заперечую, щоб було 4 чи 5 років. Але я вважаю, що при такому рішенні має бути позиція така, що місцева громада має мати дуже чіткий і дієвий механізм, як мера, який халтурить і халтурить, не виконує свої обов’язки замінити, не чекаючи 5 років. Тут механізм може бути тільки один — механізм референдуму про довіру чи недовіру відповідній особі, раді чи виконкому. Потрібно прийняти окремо закон про референдум всеукраїнський — це один інструмент. І закон про місцевий референдум — другий інструмент.

Механізм має бути простий — якщо 10% львів’ян прийняли рішення відізвати міську раду, вони зібрали підписи, подають їх відповідним чином, реєструють, призначають референдум і люди мають право на цьому референдумі сказати, довіряють вони чи ні. Якщо висловили недовіру, то мають бути автоматом призначені дострокові вибори, наприклад, депутатів міської ради. Тоді громада отримає інструмент контролю.

Йосип Вінський розгорнуто про місцеві вибори, повернення в Азію і варіант спасіння:

Мені дуже прикро, що в Україні знайшлися народні депутати і політичні партії, які взяли на себе сміливість відмінити право громадян обирати місцеву владу. Те, що ми маємо означає, що Верховна Рада відмінила місцеві вибори, а такого прецеденту з відміни місцевих виборів наша історія не знала. Навіть в роки сталінського режиму кожні чотири роки, остання неділя березня місцеві вибори проводилися. Жодного разу зриву не було. Те, що є зараз, це неприпустимі речі.

Ті пояснення, які я деколи слухаю з уст, у тому числі Голови Верховної Ради, вони виглядають настільки жалюгідними і примітивними, що я просто шокований рівнем політичної культури людей, які керують Україною. Ніхто не має право забирати конституційне право громадян обирати місцеву владу. Заберемо сьогодні право обирати місцеву раду, завтра Верховну Раду, післязавтра президента і це означає, що взагалі втрачаємо інструмент демократичного управління державою.

Я знаю, що таке міняти Конституцію. Її можна міняти 1, 2, 3, 5 років, я не знаю, коли нам вдасться змінити Конституцію при тій структурі політичній, яка є у парламенті. Але це не означає, що ми повинні не проводити виборів. Це два окремі процеси. Ми повинні були 26 березня 2010 року спланувати місцеву владу і голів міст. Сьогодні вони нелегітимні. Я вважаю, що будь який громадянин України може сьогодні в судовому порядку оскаржити будь-яке рішення мера і місцевої ради, оскільки вони вже працюють за межею своїх конституційних повноважень. За межею терміну на який вони обиралися. Вони не мають права здійснювати владу.

В нас є закон по якому проводилися вибори. Він комусь подобається, комусь ні. Я теж бачу його вади. Я бачу одну ключову ваду в цьому законі. Більше бачу в ньому плюсів ніж мінусів, оскільки є можливість структурувати фракції, дає можливість автоматично оновлювати склад ради, не проводити дострокових виборів, тому що коли є мажоритарка, то людина вибула і кожного разу потрібно проводити нові вибори.

Він створює інструменти політичної відповідальності партій за свою діяльність, але ті люди, які не хочуть проводити місцеві вибори, це ті політики, які 5 років назад обманули людей. Їхні представники стали депутатами місцевих рад. Тепер ці партії будуть нести політичну відповідальність за те, що вони робили. Пройшло 4 роки, вони мають відчитатися перед людьми, прозвітувати і, згідно логіки, люди мають зробити висновок: якщо ці політичні партії і політики влаштовують, то голосувати за них знов, а якщо незадоволені їхньою роботою, то викинути. Це називається робота інструменту політичної відповідальності.

А зараз виглядає так: ви нас обрали, ми вам нахалтурили, ми відповідати не хочемо, придумали вам іншу систему і тепер той самий Іван Іванович, який заходив по списку БЮТу завтра зайде в мажоритарку і скаже, я за то не відповідаю, то все начальство з Києва винувате, а ви мене по мажоритарці обирайте.

Чому сьогодні мовчать мери, місцеві чиновники і вони підтримують мажоритарну систему? Тому що вони чітко розуміють, що вони повернуться до того, що було 1998 році. Ви проаналізуйте свою обласну раду і побачите, що у ній 80% будуть чиновники обласної адміністрації, районні голови адміністрацій, міліціонери, прокурори, головні лікарі районних лікарень. Тобто вся та номенклатура, яка фактично має бути підлеглою цій раді, вона в неї заходила і сама себе призначала. Це називалося демократія.

Кому це вигідно? Безумовно партії влади. Сьогодні це вигідно Партії регіонів. І я здивований і шокований позицією деяких партій демократичного характеру, які виступають сьогодні за цю модель.

Я категорично виступаю проти мажоритарної системи, оскільки це рецидив і повернення в Азію. Треба чітко розуміти: жодна європейська країна чистої мажоритарки сьогодні немає. Крім того, в Україні є чітка конституційна норма, що політичні партії є інструментом формування політичної влади в Україні. Навіщо ми це записали в Конституції. Якщо ми виходимо на мажоритарку, то це означає, що політичний інструмент, який придумала Європа, а не ми, не ідеальний. Так, тут є пробіли, особливо в умовах України, коли ми лише формуємо політичну систему.

Проте в іншому випадку чітко розуміємо, що ми ставимо хрест на партійному принципі розвитку політичної системи і повертаємося в азійську модель, коли треба, щоб у кожному місті, кожному районі, області була система «баїв». Я вважаю, що Україна пройшла той етап, щоб повертатися в Азію і заклики про мажоритарку — це лише заклики повернення до Азії.

Я розумію ключову ваду, яка є в системі партійних списків. Це вада, коли люди вважають, що вони мають мати можливість впливати і на конкретні прізвища, хто із списку кандидатів має стати депутатом. Цю ваду дуже легко ліквідувати — це закон з відкритими списками партійними.

Він дає можливість кожному громадянину голосувати за конкретну політичну партію і за конкретне прізвище людини, яка в ці списки записана. Депутатом тоді стає не той, кого записав керівник району, а той за кого проголосувало більше населення на відповідній території. Потрібно, щоб громадяни впливали на політичну і персональну структуру списків, тоді в нас буде більша якість людей. Не буде водіїв і тих людей, що косу заплітають тощо.

Я веду розмову, в тому числі, з правлячою сьогодні партією і переконую їх в тому, щоб це відбулося.

Я, наприклад, твердо стою за те, що має бути чітко встановлена в законі про політичні партії жорстка вимога: якщо політична партія пройшла дві повноцінні виборчі кампанії до Верховної Ради України і жодного представника до парламенту не пройшло, ця партія має бути знята з реєстрації. Щоб не морочити людям голову 184-ма партіями.

Якщо за 10 років партія не переконала громадян, що вона їм потрібна, то не потрібно займатися цією бутафорією. Не чиновники мають знімати партії, а саме громадяни: дві виборчі кампанії і, якщо партія в них не бере участі або бере участь і не набирає необхідної кількості голосів, то говоримо: «вибачте, ваша партія не має представників, ми вас ліквідуємо, розпускаємо. Можете іти в іншу партію чи створити нову, але починайте все спочатку».

Я не підтримую змішаної системи. Я вважаю, що змішана система найгірший варіант, бо він закріпляє найгірші вади мажоритарної системи і закріпляє найгіршу модель партійної системи. Це найгірший варіант. Я зараз намагаюся вести з ними бесіди. В мене вже було кілька зустрічей з Партією Регіонів і я хочу їх переконати в тому, щоб вони все таки не ламали політичну структуру суспільства.

На сьогодні цей варіант (варіант змішаної системи) не подали. Йде зондування громадської думки. Мені задавали це питання і я категорично сказав, що ні один з наших трьох депутатів за це голосувати не буде. І ми будемо вести жорстку політичну протидію, щоб такий закон був прийнятий.

Мені видається, що зараз трошки отямився БЮТ, вони зайняли приблизно таку саму позицію. Також мені здається, що і комуністи зайняли відповідну правильну позицію. Продовжує займатися фарисейством Литвин, який відстоює свою ідею. Я розумію чому. Якби у нього було в рейтингу 3% він би відстоював пропорційну систему. Коли в нього стало 1,5%, йому вже давай мажоритарку.

Я ще не знаю, який у нас рейтинг і нашій партії було б вигідно, щоб вибори проводилися пізніше, щоб могти добудувати структуру. Але вибори потрібно проводити. Якщо ми зійдемо з цього шляху, то це означає, що політики думають лише про свої крісла, а не реальну владу, яка має бути на місцях.

Прес-служба партії «Народна влада»