Полтавці за допомогою суду змушують міліцію розслідувати злочини

Кожного місяця жителі Полтавської області звертаються в суди з проханням зобов’язати слідчих та прокурорів внести відомості про те чи інше правопорушення в реєстр досудових розслідувань. У ст. 214 КПК України йдеться, що слідчий або прокурор має невідкладно внести відомості про порушення до реєстру або не пізніше, ніж за 24 години після отримання заяви. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно реєстру судових рішень, за жовтень 2015 року до судів Полтавщини з «проханням» зобов’язати слідчих та прокурорів внести відомості про правопорушення звернулися більше десяти людей. Наведемо кілька прикладів повідомлень про кримінальні правопорушення, які не були внесені правоохоронцями:

• заява щодо двох працівників карного розшуку Київського райвідділу міліції Полтавщини, які в січні 2015 року увірвались до квартири позовника, провели обшук, забрали гроші, били та катували його, позбавили волі, а потім викинули на вулицю;
• заява про притягнення працівників Лубенського міського відділу міліції Лозіцького та Тузова до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених кримінальним кодексом ч.2 ст. 163 (порушення таємниці листування) та ч. 3 364 КК України (зловживання службовим становищем);
• заява за фактом експлуатації дітей та зловживання службовим становищем директором Шишацької спеціалізованої школи імені В. І. Вернадського;
• вчинення колишнім головою Федунської сільської ради правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України (службове недбальство);

Лише в першому випадку суд відмовив, усі інші скарги були задоволені.

З подібним «проханням» у суди часто звертається й Управління Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю у Полтавській області. Наведемо кілька прикладів корупційних правопорушень, які не були внесені до ЄРДР:

• двоє чоловіків у січні та березні скористались своїм службовим становищем та підробили документи;
• на березі річки Ворскла біля мосту в с. Кротенки двоє чоловіків самовільно зайняли земельну ділянку, яка належить державі та використовують її в комерційній діяльності; на вказаній ділянці провели будівництво споруд, де реалізовують продукти харчування та пиво;
• посадові особи організації «Яциново-Слобідського кар’єру піску» незаконно намивають та видобувають пісок з подальшою його реалізацією, привласненням грошових коштів та не сплачують податків.

Суди Полтавщини розглянули ці позови у серпні-вересні 2015 року, задовольнили їх і зобов’язали правоохоронців відкрити кримінальні провадження за даними фактами.

Варто згадати, що навіть у високопосадовців виникають із цим проблеми. Так, керівниця обласного центру МСЕК Тетяна Жабо також через суд «просила» внести до реєстру факт крадіжки майна з її кабінету та почати розслідувати цей випадок. Очільниця МСЕК підозрює в крадіжці активіста Сергія Чередніченка, із яким у неї був конфлікт. Нагадаємо, нещодавно Сергія Чередніченка обрано депутатом Полтавської міськради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність».

У лютому до нас звернувся полтавець Олександр Козленко, який розповів, що його били й вимагали гроші троє міліціонерів Київського райвідділу. Він навіть назвав їх поіменно та надав довідку з лікарні про отримані тілесні ушкодження. І хоч в міліції стверджували, що цим випадком займеться прокуратура, але станом на червень справа перебувала у стані «прийнята до розгляду». Тому скільки залишається поза кадром людей, у яких не вистачило сил та витримки іти в суд та відстоювати свої права, можна лише здогадуватися.

Аби дізнатися, чому слідчі та прокурори не вносять факти порушень до реєстру досудових розслідувань, ми зателефонували в прес-службу прокуратури Полтавщини. Людмила Іващук сказала, що підставою може стати лише одне — якщо слідчий або прокурор не вбачатиме ознак та складу злочину.

У більшості випадків суд стає на бік людей і все ж змушує міліціонерів розслідувати злочини. Що саме мотивує слідчих інколи «не вбачати» правопорушення, мабуть, здогадується кожен.

Ольга ДУДКА, «Полтавщина»