Авторка однієї з найкращих книг про війну презентуватиме її в Полтаві

5 листопада поетеса Любов Якимчук презентуватиме в Полтаві свої книгу «Абрикоси Донбасу». Збірка увійшла до десяти найкращих книг про війну за версією українського Forbes.

Про любов і абрикоси, відчуття дому і батьківщини, про Донбас і про Україну, поезію і біль, перетворення, мовчання, говоріння, про розкладання поезії на рими і на ритми. Про все це і про те, що «там, де не ростуть абрикоси, починається Росія» — на зустрічі з поетесою Любою Якимчук та на презентації її збірки «Абрикоси Донбасу», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Спробувати «Абрикоси Донбасу» Люби Якимчук на смак, слух і на дотик можна буде у Полтаві в четвер, 5 листопада, у Полтаві. Зустрічі відбудуться у Полтавському національному педагогічному університеті (вул. Остроградського, 2, початок о 10:00) та у Львівській майстерні шоколаду (вул. Фрунзе, 27/24, початок о 12:00).

— Про війну вірші можуть бути лише голі, як дроти без ізоляції, дуже прості та без надмірних кучерявостей, але із чіткими деталями, — пише про свою збірку Любов Якимчук. — Ці вірші мають бути як злочин, про який соромно згадувати, вони — як ці щоденні вбивства без прикрас, неприємні болючі вірші — як допити заручників, яким ставлять банки на живіт, яких ґвалтують, у яких стріляють. Вірші, як мешканці в окупованих містах, яким нема куди втікати і яких ніхто не рятує від перманентної загрози їхньому життю. Про війну — криваві та смердючі вірші. Поезія, що розкладається, але яка ще не розклалася. Розкладена поезія — це вже смерть, а нам треба жити, але жити усвідомлено. Мінімум метафор, більше мовчання, більше того, що не вкладається в слова. Якщо вже чинимо злочин, то усвідомлено. Такі тексти мають бути як сама війна, у якій ми не завжди можемо встановити хід подій, але за наслідками (розкиданими тілами та розлитою кров‘ю) ми знаємо, що тут щось сталося. Це може додати поезії мовчання або натуралізму, і з поміж цих двох я вибираю мовчання.

— Книга Люби Якимчук сповнена тепла й гіркоти, книга колюча й ламана, — пише про «Абрикоси Донбасу» Сергій Жадан. — Вірші, схожі на троянди: доки дочитаєш — обов’язково поранишся. Вірші, які можна переповісти, щось додаючи, щось забуваючи, проте нічого не втрачаючи, нічого не гублячи. Оскільки надто дзвінкі літери в цих віршах — і захочеш їх забути, а вони все одно нагадають про себе. Мова віршів проста й переконлива, як і має бути, коли говориш про такі важливі речі, як абрикоси. Себто — пам’ять і любов.

Любов Якимчук — поетеса, прозаїк, сценарист, журналістка. Народилася у Луганській області у м. Первомайськ. Закінчила факультет української філології Луганського національного університету, а також маґістеріум Києво-Могилянської академії. Була стипендіаткою польської програми Gaude Polonia. Разом із джазовим контрабасистом Марком Токарем створюють спільні музично-поетичні проекти, серед них — «Жінка, дим і небезпечні предмети», «Дзеркала», «Донбас і контрабас» та «Абрикоси Донбасу». Авторка книжок: «У чотирьох стінах (набір шпалерів)», (СамВидав-ТиВидав, 2007), «як МОДА» (Каменяр, 2009), «Абрикоси Донбасу» (Видавництво Старого Лева, 2015).

Олена ЗАДОРОЖНА для «Полтавщини»