Яка Конституція нам потрібна: думки вголос

На засіданні круглого столу, організованому Головним управлінням інформаційної та внутрішньої політики Полтавської обласної державної адміністрації та Управлінням державної служби Головного управління державної служби в Полтавській області в зв’язку з Днем Конституції України відбулася цікава дискусія. Обговорювалася тема: «Конституція України як основа реалізації курсу глибоких реформ та системної модернізації країни».

На початку розмови згадали про традиції, назвавши документи, які відіграли суттєву роль у розвитку суспільства на певних етапах історії. Це й Литовські статути, і Березневі статті Богдана Хмельницького, і Гадяцькі трактати, і Конституція Пилипа Орлика... В Конституції Орлика, зокрема, прописані моменти, які декларуються й виконуються в багатьох демократичних країнах: це й розвиток демократії, і захист знедолених... Визначено повноваження трьох гілок влади — законодавчої, судової й виконавчої, стосунки між виборцями й обраними. Говорилося про розвиток конституційного процесу в буремні роки початку ХХ століття і далі: про Універсали, видані Центральною Радою, Основні Закони радянського періоду, перший з яких був прийнятий в 1918 році (Конституція Російської Федерації, а відтак — Конституція Української Республіки). Закон 1918 року фіксував диктатуру пролетаріату, 1936 року — перемогу соціалізму, Конституція 1937 року підкріплювала розвинуте соціалістичне суспільство.

До цих Законів можна ставитися по-різному. Конституція 1936 року, наприклад, визнавалася світовою спільнотою однією з найдемократичніших, це був документ соціально спрямований — але потребував механізмів, які не діяли. Головні Закони України 1977 і 1978 років адекватні до союзних Конституцій. Акцент робився на розвиток громадянського суспільства. Не зважаючи на статтю 6-ту (про роль партії) і подібні, ця Конституція давала простір для розвитку демократичних засад. 1996 року була прийнята Конституція в незалежній Україні.

Якщо західні демократії творили свої Конституції сотні років, то у нас вони з’являлися за короткі терміни. Внесення змін до Головного Закону України 2004 року спонукали бурхливі події.

Відтак — куди ми йдемо, якими темпами, що будуємо?

Асистент кафедри загальнотеоретичних дисциплін Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Інна Полховська зазначила, що багато громадян дивиться на наш Основний Закон із скептицизмом. Адже наразі ми не можемо стверджувати, що Україна сьогодні є такою, як декларується, але не можемо й закріпити в Законі, що наша держава — не соціальна, не правова, не демократична! 2-й розділ виписаний дуже логічно — визначено комплекси прав, але найгірша ситуація у нас саме з соціальними правами. Звичайно, реалізація цих прав залежить від стану економіки, — визнає Інна Костянтинівна. Більше 30 відсотків громадян України живе за межею бідності — це породжує зневіру і до інших прав та свобод. Рівень недовіри до влади, правовий нігілізм створює напруження, викладає невдоволення, яке раніше чи пізніше провокує конфлікт. Але швидко реформувати, змінювати Конституцію не варто — це довготривалий процес, — вважає пані Інна.

Ключовим питанням на засіданні було питання власності на землю. Своє бачення проблеми висловила викладач Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії, заступник голови координаційної ради молодих юристів при Головному управлінні юстиції Полтавської області Лідія Полюхович. Її доповідь мала назву «Конституційні засади регулювання земельних відносин в Україні». Питання на даний момент дуже актуальне в нашій державі... Найрадикальнішу думку з цього приводу висловив голова Полтавської обласної асоціації «Громадянське суспільство» Володимир Степанюк: він вважає, що треба землю націоналізувати.

Старший викладач кафедри правознавства Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка Юрій Ночівний сказав, що в ряд Конституцій іноземних країн, які вважаються найпрогресивнішими, вносилися зміни й поправки.

— Український закон треба модернізувати, — заявив пан Юрій, — тому що ряд політиків фактично самостійно трактують статті Конституції, нівелюється цінність законів, які є... Необхідно чітко виписати механізм реалізації прав.

А розробити досконаліший Основний Закон, на думку Юрія Володимировича, може конституційна асамблея чи конституційна комісія, куди входитимуть науковці, законодавці, юристи — але не політики. В зв’язку із внесенням змін до Конституції України в 2004 році відбувся перерозподіл повноважень між гілками влади, але повноваження не були чітко окреслені, і частина гілок отримала функції, які почали дублюватись. Така Конституція не може ефективно працювати — здійснено помилку, отже, тепер треба рухатися далі, вносити зміни, вдосконалювати Закон, — вважає науковець. Ще Юрій Ночівний зазначив:

— Питання мови серед наших політиків постійно загострюється. Щодо пересічних громадян — я б не сказав, що серед нас із вами є якісь проблеми з використанням мови. Штучне загострення проблеми не є доцільним.

Адвокат Полтавського обласного відділення громадської організації «Спілка адвокатів України» Світлана Карнаух висловила свої міркування з приводу реформування судової системи. Її турбує, зокрема, що зміни, внесені з ініціативи президента в закон про судоустрій, різко зменшили повноваження Верховного суду — це означає скорочення кількості суддів з 95 до 20. На її думку, 20 суддів Верховного суду не зможуть ні фізично, ні гіпотетично контролювати, щоб усі суди правильно використовували нормативні акти. Зменшується й рівень доступу до правосуддя.

— Це тривожний сигнал, який не можна пропустити, — сказала пані Світлана, нагадавши, що Венеціанська комісія не схвалила змін, які не відповідають міжнародним нормам.

Висловила Світлана Василівна і стурбованість з приводу «досить вільного поводження з Конституцією стосовно податкового кодексу», маючи на увазі проект нового закону...

У минулому — викладач, нині пенсіонер, комуніст Віталій Собін різко покритикував нашу Конституцію за декларативність, особливо наголосивши, що в нашій державі не забезпечується право на працю:

— Кожен четвертий в Україні — безробітний, — сказав він, — безплатна медицина — фальш, безплатна освіта — чергова брехня (плата за навчання збільшується)...

Лідер полтавських соціалістів Степан Бульба пояснив, що внесення змін у Конституцію України в 2004 році було необхідним, бо:

— У попередника Віктора Ющенка були неконтрольовані повноваження, які не співвідносились із інтересами суспільства. Ми зробили крок від президентської до парламентсько-президентської республіки.

Степан Степанович покритикував депутатів, які під час виборів дають обіцянки, не маючи механізмів їх виконання:

— У нас обрані ніби мають повноваження від народу, а механізму реалізації програми не мають, — сказав він. — Кравчук першим заявив, що влада ніколи не жила за Конституцією, а жила, живе і збирається жити за політичною доцільністю, — нагадав Степан Бульба, і застеріг, що чергові зміни до Конституції дуже небезпечні.

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»