Юрій Бублик: «дембельський акорд» полтавської обласної ради

Так казав один з героїв відомого кіно про Івана Васильовича, котрий змінював професію. У нашому випадку можна ще й волати: «Акція! Роздача нафтогазових родовищ! Хто встиг домовитись, налітай!»

Пам’ятаєте, як Янукович тікав зі свого Межигір’я, коли відчув, що йому лишилося перебувати на посаді лічені дні? Вивозив цілі вантажівки зі скарбом, з грошима, з валютою. На жаль, подібні речі відбуваються й сьогодні, вже після Революції Гідності. Яскравий приклад – майбутня сесія Полтавської обласної ради, запланована на 2 жовтня 2015 р. Після виборів облрада зміниться відсотків на 50% мінімум. Більшості депутатів втрачати нема чого, навіть совісті. Напевнее саме тому вони прагнуть узяти наостанок яскравий «дембельський акорд» – провести останню сесію перед виборами, котрі відбудуться, як відомо, 25-го жовтня. 

Здавалося би, нащо та сесія потрібна? Адже всі вже займаються своїми виборчими кампаніями. Хай би вже оновлений склад ради вирішував нагальні питання, і ніс за них відповідальність. Але ж ні, нинішнім діячам дещо треба наостанок «порішати»… Що саме? Поцікавтеся матеріалами до чергової сесії. Найцікавішими ж пунктами у порядку денному запланованої сесії є ті, з яких випливає, що депутати намірилися роздати одразу близько 22-х (!) погоджень на користування родовищами нафти і газу на території Полтавської області. Тобто, як стверджують фахівці – всі перспективні надра, які ще залишилися на Полтавщині! Без сумніву, нам потрібен газ, щоб позбавитися залежності від країни-агресора Росії. Але чомусь протягом всього року на кожній сесії депутати давали не більше 2-3-х таких погоджень. А тепер, здається, наче оголосили розпродаж погоджень перед закриттям своєї «лавочки». Отже, поаналізуємо проблему детальніше… Найбільше питань у порядку денному стосується ПАТ «Укргазвидобування». Їй хочуть віддати аж 9 родовищ. Це державне підприємство. Але є багато питань до того, хто стоїть за цією вивіскою – достатньо уважно пошукати в інтернеті. Бо ряд джерел пишуть, що прибутки від видобутку отримує не держава, а приватні компанії. Подейкують, що на сесії є незрозуміле бажання віддати 8 родовищ якомусь ТОВ «АНГРО ІНВЕСТ», про яке зовсім ніякої згадки немає ніде. Іще на три ділянки претендує ТОВ «НАФТОГАЗСЕРВІС» і на одну – ТОВ «АЗОН КОМПАНІ», компанія теж з незрозумілим походженням. У матеріалах до сесії розміщені проекти позитивних для цих «дивних» підприємств рішень облради, але у порядку денному сесії цих питань нема. Чому така втаємниченість? Чому про двох з трьох претендентів на корисні копалини області немає і згадочки в інтернеті, не те що офіційних сайтів цих підприємств? І хто ж дійсні власники цих компаній? Колись уже Полтавська облрада повіддавала таким же чином всі надра скандальній фірмі «Голден Дерік» міністра-утікача Ставицького. А потім відсуджувала їх кілька років тому. Історія повторюється? Бо не зрозуміло, чому наші можновладці всіляко пригальмовують діяльність в Україні світових компаній « Chevron » та « Shell » , а роздають надра сумнівним власникам. Допоки так буде продовжуватися, українцям не бачити газу за доступними цінами!

Та найголовніше в цій скандальній історії – усі погодження роздаються тишком-нишком, без обговорення з громадами. Прочитайте уважно: кожна ділянка нафти і газу охоплює від двох до п’яти районів області. А це не менше п’яти сільських рад, а то й до десяти! На землях кожної незабаром раптово виростуть вишки, дорогами буде їздити важкий транспорт.

Як то кажуть, сюрприз! Зрозуміло, що жителів Полтавщини ніхто й не питав, чи згодні вони на це. І не пояснював, яка вигода буде населеним пунктам від тієї співпраці з розробниками надр. Від 22-х ділянок користь місцевим громадам мала би бути дуже суттєвою. Але, схоже, вигоду отримають лише обрані… Взяти до прикладу ПАТ «Укргазвидобування». Досить поїхати, подивитися в населені пункти, де це підприємство працює, щоб зрозуміти – за довгі роки від цих розробників надр люди не отримували жодної копійки Навколо свердловини, вишки, а село занедбане вкрай. Наче там і немає покладів дорогущих газу чи нафти, за які українці віддають ледь не останні свої копійки.  Взагалі, на користування надрами потрібно проводити публічні аукціони, які створюють здорову конкуренцію та приносять досить значні кошти у бюджет. Звісно, п. 8 постанови КМУ від 30.05.2011 р. регламентує можливість одержання спеціальних дозволів БЕЗ АУКЦІОНУ. Але тоді виникає питання – чому обласна влада дозволила згаданим розробникам надр скористатися такими «щілинами» у законодавстві, а не спрямувала їх на аукціон, щоб залучити додаткові кошти до бюджету. Яке вона мала право без відому громади підписувати соціальний договір з вищезгаданим ПАТ «Укргазвидобування», яке пообіцяло якісь копійки (порівняно з тими обсягами газу, які вони видобувають) для сільських рад, на землях яких воно діє. Громада цієї угоди не бачила. Тож яка справжня кількість цих коштів? Куди і коли вони надходитимуть, чи не розійдуться по чиїхось кишенях? Чи це не одноразова «акція щедрості»? Бо як тільки почнуться роботи, то може грошей селяни і не побачать. Про інші згадані вище підприємства й говорити годі. Отримають погодження – й шукайте їх, як вітру в полі. Як з’явилися нізвідки, так і зникнуть, прихопивши свої наділені обласною владою ласі шматки. А люди знову залишаться ні з чим. Особливо цинічно виглядає така роздача надр під час процесу децентралізації. Коли вона завершиться, всі ресурси вже буде роздано. Земля вже «розійшлася». Тепер на черзі – корисні копалини. Місцевим громадам тоді лишиться керувати нічим більше, окрім як своїм будинком культури. Влада не має допустити такого бездумного розподілу надр. Не має йти стежкою Януковича. Нафта і газ – чи не єдине багатство, яке залишилося в країні. Його треба берегти і цінувати. І воно має слугувати на користь не якимсь безіменним ділкам, а народу України.

Народний депутат України Юрій БУБЛИК